Джузеппе Унгаретті
| Джузеппе Унґаретті | |
|---|---|
| Giuseppe Ungaretti | |
 Джузеппе Унґаретті в лавах італійської армії під час Першої світової війни. | |
| Народився | 10 лютого 1888 Александрія, Єгипет |
| Помер | 2 червня 1970 (82 роки) Мілан, Італія ·Бронхопневмонія  |
| Поховання | Кампо Верано[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Італія[2]_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Національність | італієць |
| Діяльність | поет, есеїст |
| Галузь | Італійська література |
| Alma mater | Паризький університет |
| Відомі учні | Raffaello Brignettid, Leone Piccionid, Fulvio Longobardid, Walter Maurod, Ornella Sobrerod і Mario Petruccianid |
| Знання мов | італійська |
| Заклад | Університет Сан-Паулу і Римський університет ла Сапієнца |
| Учасник | Перша світова війна |
| Членство | Баварська академія витончених мистецтв |
| Напрямок | модернізм |
| Військове звання | капрал |
| Партія | Національна фашистська партія |
| Конфесія | католицтво |
| Автограф |  |
| Нагороди | |
| Премії | Нейштадтська літературна премія (1970) |
| IMDb | ID 0881098 |
| |
Джузе́ппе Унґаре́тті[3][4][5] (італ. Giuseppe Ungaretti; нар. 10 лютого, 1888, Александрія, Єгипет — пом. 2 червня, 1970, Мілан, Італія) — італійський поет, перекладач, журналіст, есеїст, критик, представник герметичної школи поезії.
Життєпис
ред.Народився в Александрії в Єгипті у бідній тосканській емігрантській родині. У 1912 році приїздить у Париж і вступає до Сорбоннського університету.
У 1936 році залишив Італію та переїхав до Бразилії, де кілька років викладав курс італійської літератури в університеті міста Сан-Паула. В Італію повернувся у 1943 році.
Твори
ред.- Il porto sepolto (Похований порт, 1916)
- La guerra (Війна, 1919)
- Allegria di naufragi (Радість кораблетрощ, 1919)[6]
- L'allegria (Радість, 1931)
- Sentimento del tempo (Почуття часу, 1933)
- Traduzioni (Переклади, 1936)
- Poesie disperse (Розкидані вірші, 1945)
- Il dolore (Біль, 1947)
- La terra promessa (Обіцяна земля, 1950)
- Un grido e paesaggi (Крик і пейзажі, 1952)
- Il taccuino del vecchio (Щоденник старого чоловіка, 1960)
- Vita di un uomo (Життя людини, 1969)
Українські переклади
ред.Поезії Унґаретті українською перекладали Микола Лукаш, Василь Стус[7], Оксана Пахльовська[8][9], Юрій Педан.
Примітки
ред.- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Соломія Павличко. Теорія літератури. – Київ: Основи, 2002. – 679 c.
- ↑ Стус Василь Семенович [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Оксана Пахльовська. Поезія — «прихована маса всесвіту» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Джузеппе Унґаретті: вибрані вірші зі збірки «Радість» (1914-1919). переклад Тараса Федірка. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Центральний державний архіво-музеєй літератури і мистецтва України. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Оксана Пахльовська для Радио Свобода. Для характеристики нинішнього періоду в історії України достатньо одного слова – «чума». Архів оригіналу за 11 березня 2019. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Клевана В. Особливості перекладацького методу О. Є. Пахльовської. [Архівовано 1 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Молодий вчений». № 10 (50). жовтень, 2017 р.
Посилання
ред.- Унгаретті Джузеппе // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 646. — ISBN 966-692-744-6.
- Джузеппе Унґаретті. Поезія. Переклад Юрія Педана [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Джузеппе Унґаретті[недоступне посилання з липня 2019] «Український Центр»
- Вірші Джузеппе Унгаретті [Архівовано 20 квітня 2015 у Wayback Machine.] на www.ukrlib.com.ua