Рабдофіс

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вуж (значення).

Рабдофіс

Тигровий вуж

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Інфратип:	Хребетні (Vertebrata)
Клас:	Плазуни (Reptilia)
Ряд:	Лускаті (Squamata)
Підряд:	Змії (Serpentes)
Родина:	Полозові (Colubridae)
Підродина:	Вужеві (Natricinae)
Рід:	*Рабдофіс (Rhabdophis)* Fitzinger, 1843

Посилання

Вікісховище:	Rhabdophis
Віківиди:	Rhabdophis
EOL:	35503
ITIS:	700275
NCBI:	46270

Рабдофіс або Довгозубий вуж (Rhabdophis) — рід змій з підродини вужевих родини полозових (Colubridae). Описано 34 види. Умовно отруйні змії (реальної небезпеки для людини, як правило, не становлять).

Таксономія

Розрізняють 34 види рабдофісів.

Опис

Загальна довжина досягає 150 см. Голова велика, відмежована від тулуба шийним перехопленням. Зіниця ока кругла. Верхньощелепна кістка має 18-26 дрібних зубів, а також 2 загнутих назад великих зуба, відокремлених від інших дрібніших зубів беззубим проміжком. Зуби на нижньощелепній кістці рівного розміру. Тулуб циліндричний, хвіст середньої довжини. Луска кілевата, утворює 17-21 рядків навколо тіла. Під шкірою спини в області позаду голови можуть розташовуватися спеціалізовані, нухо-дорзальние залози. Міжносові щитки мають трапецієподібну форму. Підхвостові щитки розташовані у 2 рядки. Черевних щитків 140—178, підхвостових — 43-122 пари.

Забарвлення дуже різноманітне — від зеленого до темно-бурого, по тілу проходять червоні, жовті, блакитні та чорні плями, які утворюють різні візерунки.

Спосіб життя

Полюбляють береги водойм, вологих лісових ділянок й боліт. Активі вдень. Харчуються амфібіями та рибою. У разі небезпеки здатні роздувати шию в латеральної площині, імітуючи таким чином, поведінку кобри. Деякі мають отруту, здатні завдати значної шкоди й людині.

Це яйцекладні змії.

Розповсюдження

Рабдофіси мешкають у східній та південно-східної Азії, від південної частини Далекого Сходу (Росія) й Японії на південь до Індо-Австралійського архіпелагу включно і на захід до Шрі-Ланки.

Види

Рабдофіс південний

Рабдофіс в'єтнамський

Rhabdophis adleri Zhao, 1997
Rhabdophis akrios Doria et al., 2013
Rhabdophis angeli (Bourret, 1934)
Rhabdophis auriculatus (Günther, 1858)
Rhabdophis barbouri (Taylor, 1922)^[1]
Rhabdophis bindi Das, Smith, Sidik, Sarker, Boruah, Patel, Murthy, & Deepak, 2021
Rhabdophis callichroma (Bourret, 1934)
Rhabdophis callistus (Günther, 1873)
Rhabdophis ceylonensis (Günther, 1858)
Rhabdophis chiwen Chen, Ding, Chen, & Piao, 2020
Rhabdophis chrysargoides (Günther, 1858)
Rhabdophis chrysargos (Schlegel, 1837)
Rhabdophis conspicillatus (Günther, 1872)
Rhabdophis flaviceps (Duméril, Bibron & Duméril, 1854)
Rhabdophis guangdongensis Zhu et al., 2014
Rhabdophis helleri Schmidt, 1925
Rhabdophis himalayanus (Günther, 1864)
Rhabdophis hmongorum Kane, Tapley, La & Nguyen, 2023
Rhabdophis leonardi (Wall, 1923)
Rhabdophis lineatus (W. Peters, 1861)
Rhabdophis murudensis (M.A. Smith, 1925)
Rhabdophis nigrocinctus (Blyth, 1856)
Rhabdophis nuchalis (Boulenger, 1891)
Rhabdophis pentasupralabialis Jiang & Zhao, 1983
Rhabdophis plumbicolor (Cantor, 1839)
Rhabdophis rhodomelas (Boie, 1827)
Rhabdophis spilogaster (F. Boie, 1827)
Rhabdophis subminiatus (Schlegel, 1837)
Rhabdophis swinhonis (Günther, 1868)^[1]
Rhabdophis tigrinus (H. Boie, 1826)

Примітки

↑ ^а ^б Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Rhabdophis barbouri, p. 16; R. swinhonis, p. 258).

Джерела

http://reptile-database.reptarium.cz/advanced_search?submit=Search&genus=Rhabdophis [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Словник-довідник із зоології. — К., 2002.

Це незавершена стаття з герпетології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[EDR-1] а ^б Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Rhabdophis barbouri, p. 16; R. swinhonis, p. 258).

[1]