Дрьомін Андрій Сергійович
Андрі́й Сергі́йович Дрьо́мін (псевдо «Світляк»; 3 січня 1982, с. Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області — 10 серпня 2014, с. Третяки Іловайської міської громади Донецького району Донецької області[1]) — український коваль, громадський активіст, член УНА-УНСО. Учасник російсько-української війни у чині рядового міліції, боєць-гранатометник батальйону «Азов».
| Андрій Сергійович Дрьомін | ||
|---|---|---|
 Рядовий | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 3 січня 1982 с. Великий Глибочок, Тернопільський район, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть | 10 серпня 2014 (32 роки) під Іловайськом, Донецька область, Україна | |
| Поховання | Великий Глибочок | |
| Псевдо | Світляк | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  МВС | |
| Рід військ |  Спеціальна міліція | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Дрьомін Андрій Сергійович у Вікісховищі | ||
Життєпис
ред.Народився 1982 року в селі Великий Глибочок Тернопільського району Тернопільської області. Єдиний син у батьків-учителів, одружитися не встиг. Тривалий час проживали в Нововолинську[2][3], а потім перебралися до Великого Глибочка, де живуть батьки матері. Працював у кузні, займався художнім ковальством.
Брав участь в акції «Україна без Кучми» — від УНА-УНСО. Згодом — учасник Євромайдану з перших днів.
На російсько-український фронт поїхав добровольцем. Служив у одній чоті з чоловіком Тетяни Чорновол Миколою Березовим, з яким зналися давно. Також більш як 14 років був знайомий з Андрієм Юркевичем, обоє планували служити в одному батальйоні, але не сталося.
Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом у ході зіткнення з терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових: гармату й кулемет заклинило, заглух двигун БМП, по вояках почали стріляти з кулемета «Утьос» та снайпери, в ході бою двох військовиків убито, п'ятьох — поранено. Андрій Дрьомін отримав п'ять куль. Загинув разом із Миколою Березовим: той кинувся рятувати Андрія, але й сам потрапив під обстріл. Смертельних поранень зазнав Роман Сокуренко.
Похований у родинному селі на цвинтарі біля церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Вшанування пам'яті
ред.Відзнаки
ред.- 14 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5];
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[6];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[7].
У скульптурі
ред.24 грудня 2014 року на будівлі Нововолинської ЗОШ № 4, де навчався майбутній воїн, було встановлено меморіальні дошки на честь Андрія Дрьоміна та іншого загиблого героя війни — Павла Попова, який загинув у бою під Волновахою.[3]
9 квітня 2015 року у Нововолинську відбулось урочисте відкриття Стели Героям, на якій розміщені фотографії усіх жителів міста, які полягли під час Революції Гідності та війни на сході України: Сергія Байдовського, Романа Бірюкова, Сергія Бугайчука, Андрія Задорожнього, Ігоря Кантора, Андрія Комаристого, Павла Попова, Володимира Пушкарука, Олександра Свинчука та Андрія Дрьоміна.[2]
3 січня 2016 року в Тернополі, на будинку № 51 по вулиці Соломії Крушельницької, де жив український Герой, відкрито й освячено меморіальну гранітну дошку.[8]
У 2018 році у Миргороді виготовили кований сонячний годинник з присвятою воїну-ковалю[9].[джерело?]
У літературі
ред.Андрій Дрьомін став прототипом казки Дзвінки Торохтушко[10] «Світлячок-охоронець». Події в казковому світі дуже нагадують українське сьогодення, а впевнений, щирий і з веселим норовом Світлячок разом з павучками, пташками, жучками та іншими мешканцями житнього поля борються із сараною, що хотіла зжерти посіви.[11]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Дрьомін Андрій Сергійович («Світляк») - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 23 лютого 2024.
- ↑ а б Відбулося урочисте відкриття Стели Героям. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ а б У Нововолинську увіковічнили пам'ять Героїв АТО. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
- ↑ Андрій Дрьомін. УНА-УНСО (укр.). 3 грудня 2014. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 14 серпня 2014 року № 651/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 500 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Дрьоміну Андрію Сергійовичу (посмертно)».
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
- ↑ Софія Лінчевська. Пам'ятну стеллу бійцю батальйону «Азов» Андрію Дрьоміну відкрили у Тернополі [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вільне життя плюс, 5 січня 2016.
- ↑ На честь загиблого в АТО коваля викують 300-кілограмовий сонячний годинник. www.ukrinform.ua (укр.). 19 серпня 2019. Процитовано 23 лютого 2024.
- ↑ Псевдонім Любові Бурак
- ↑
Тернополянка написала казку «Світлячок-охоронець» про загиблого бійця Андрія Дрьоміна на YouTube // Телекомпанія TV-4, 27 травня 2015.
Джерела
ред.- Оксана Смільська, Під снайперським вогнем, рятуючи один одного, загинули Микола Березовий і Андрій Дрьомін // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 30 (13–19 серп.). — С. 1, 11.
- Ябченко, І. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7 — (Втрата).
- Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
Посилання
ред. Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 батальйону «Азов» Микола Ляхович про Березового, Світляка і війну на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 12 серп. 2014
|
- Дзвінка Торохтушка. Війна забирає найкращих // Погляд, 10 серпня 2014.
- Світлий воїн Андрій Дрьомін («Світляк») повернувся додому… Героєм!.. // Місто, 13 серпня 2014.
- Служили два товариша [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Обозреватель, 14 серпня 2014. (рос.)
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |