Вікіпедія

Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?

українська народна пісня
Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?

Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?
На версі Дуная три роти ту стоять:
Перва рота — турецька,
Друга рота — татарська,
Третя рота — волоська.
В турецькій ми роті шаблями шермують,
В татарській ми роті стрілками стріляють,
В волоській ми роті Штефан воєвода.
В Штефановій роті та дівонька плаче,
Та дівонька плаче, плачучи повіда:
«Альбо мене пойми, альбо мене лиши!»
А што ми речет Штефан воєвода.
«Красна дівонице, поймил бих тебе, дівонько,
Поймил бих тебе, неровная ми ес,
Лишил бих тебе, миленька ми єс».
Што ми рекла дівонька? «Пусти мене, Штефане,
Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий,
А хто мене доплине, того я буду».
Ніхто не доплинул красну дівоньку,
Доплинул дівоньку Штефан воєвода,
І взял дівоньку за білую ручку:
«Дівонько, душенько, миленька ми будеш».

«Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» — українська народна пісня, вважається найстарішим відомим з літератури текстом української народної пісні. Твір є пам'яткою і найдавнішим зразком живої народної мови й зразком найстарішої власне української книжної епічної поезії[1]. Найдавніший запис української народної балади «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» («Стефан-воєвода») від Никодима з Бенаток здійснив Ян Благослав у середині ХVІ ст. (приблизно 1550—1560-і) й опублікував у чеській граматиці[2].

Історія

ред.

Баладний вірш-пісню «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» було віднайдено в рукописній граматиці 1571 року, яку готував до друку видатний чеський вчений і культурно-освітній діяч XVI століття Ян Благослав, який помер у 1571 році, не встигши здійснити задумане видання. «Чеська граматика» («Gramatika česká») Яна Благослава була надрукована у Відні 1857 року двома чеськими вченими, Ігнатієм Граділєм та Йосифом Їречеком.[3]. 1877 року цією публікацією зацікавився український мовознавець Олександр Потебня і присвятив їй спеціальну розвідку, у якій дослідив мову пісні, хоч і не наважився віднести її до якогось певного українського діалекту, проте не сумнівався в її українському походженні.[4][5]

Олександр Потебня в роботі «Малоруськая народная песня по списку XVI века» (1877 р.)[4] проаналізував народну баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» й вказував на схожість варіантів пісні із замовляннями, символічність змісту, аналізував її віршування, чим дав початок традиції рубрикування пісень за розміром[6].

Іван Франко присвятив дослідженню пісні «Дунаю, Дунаю…» кілька статей та здійснив реконструкцію втрачених фрагментів тексту. На думку Івана Франка, чеський вчений, «будучи обдарованим витонченим слухом, сприйняв з уст Никодима найтонші відтінки говору, так що й тепер в ньому можна легко розпізнати риси покутсько-гуцульського діалекту Східної Галичини та Буковини»[7][8]

Оригінал рукопису «Чеської граматики» Яна Благослава та сторінки видання 1857 р. з текстом «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Текст твору Ян Благослав, як він сам засвідчив, записав від якогось Никодима, що прийшов до нього у Моравію із Венеції. Можливо, то був один з молодих українців, що в ті часи ходили до Італії по науку і, розбуджений нею, жадав добра і розквіту слов'янському Відродженню, слов'янським мовам. «Часті згадки в… наших розмовах бували… про прикмети чеської мови. Що нам обом, — писав Ян Благослав, — бувало жаль, так се те, що така благодатна мова… така запущена і занедбана».

Говорячи про різні слов'янські мови, автор граматики згадує і про українську (руську), про яку має не дуже виразне уявлення, але відрізняє її від «московської» і від мови «тих словаків, що живуть в угорській землі при моравській границі». При цьому зауважує, що мова ця «не є необробленим діалектом» і що чув він про існування граматики цієї мови («кажуть, що й граматику свою мають, але я не бачив її»); «і є в тім язиці пісень і віршів або римів множество». А на підтвердження сказаного і як зразок цієї мови наводить названу пісню[9].

Те, що пісня потрапила до Чехії через Венецію, де її чув якийсь Никодим і згодом передав Благославу, засвідчує її популярність на українських землях і навіть за їх межами. Це підтверджують і пізніші її східнослов'янські версії — російська й білоруська. Рідкісний варіант цієї пісні з мелодією, записаний у Мінській губернії десятискладовим віршом (5+5)2, подав К. Квітка в рукописному варіанті розвідки про «Воєводу і полонянку»[10].

Сучасне виконання

ред.

Мелодія пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» довгий час після публікації тексту залишалася невідомою і лише нещодавно її віднайшла професор Софія Грица в архівах Музею музичної культури імені Михайла Глинки у Москві як запис із Полісся Клемента Квітки. Мелодія була опублікована у її книзі «Мелос української народної епіки»[11]. Це дало можливість науково й виконавськи відтворити її, поєднавши із текстом, реконструйованим Іваном Франком[12]. Пісню виконав Михайло Хай у супроводі ліри, вона ввійшла до альбому «Українська ліра»[13].

Інші варіанти

ред.

Досить схожі мотиви у білоруської народної пісні «Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш?»[14].

— Дунаю-Дунаю, чаму ціха йдзеш?
— А як мне, Дунаю, паціху ня йсьці?
На мне, на Дунаю, тры чаўны ідуць,
А ў адным чаўночку конікі ірзуць.
У другім чаўночку малайцы пяюць,
А ў трэцім чаўночку дзяўчаты плачуць.

У цій версії замість воєводи-Штефана до полоненої дівчини залицяється «пан-капітан»:

Ўзяў бы я за сябе ― ня роўна ты мне;
Вазьму я цябе за свайго слугу.
Яму будзеш жана, а мне мілая

Але дівчина відмовляє залицяльникові.

Цей варіант записав український етнограф Гаврило Стрижевський у Шацьку Мінської губернії, а опублікував Олександр Потебня в 1883 році.[15]. Ця пісня також згадується білоруським фольклористом Федором Клімчуком як твір XVII століття.

Виконувалася фольклорним гуртом «Кудмень» під керівництвом Ірини Мазюк та згодом фолк-метал гуртів «Пярэварацень»[16] та «Znich» (соліст Олесь Таболич). Гурт «Znich» зняв на цю пісню відео з кадрами російсько-української війни[17][18].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Мушинка М. «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» (Нове про історію дослідження і місце найдавнішого запису української народної пісні // Народна творчість та етнографія. — 2000. — № 2–3. — C. 3–16.
  2. ↑ Микола Дмитренко. Балада // Українська фольклористична енциклопедія / [голов. ред. Г. Скрипник; редкол.: Л. Вахніна та ін.]; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. — Київ: Видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 49. — 840 с. — ISBN 978-966-02-9033-4.
  3. ↑ Jan Blahoslav. Jana Blahoslawa Grammatika česká, z rukopisu wydali I. Hradil a J. Jireček. — We Widni. Tiskem L. Grunda. 1857. — С. 341—342.
  4. ↑ а б Потебня, Александр Афанасьевич. Малорусская народная песня, по списку XVI века. — Воронеж : В типографии В.И. Исаева, 1877. — 53 с. — Отд.отт.из. "Филологических записок". {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  5. ↑ Петро Кралюк. Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з'явилися задовго до поеми «Енеїда» // Радіо Свобода. — 9 листопада 2020.
  6. ↑ Ковальчук О. І. Потебня Олександр Опанасович / Василь Сокіл, Оксана Бриняк та ін. Матеріали до української фольклористичної енциклопедії // Народознавчі зошити. № 3 (123); Інститут народознавства НАН України. — Львів, 2015. — С. 570. — ISSN 1028-5091.
  7. ↑ Франко, Іван (1984). Зібрання творів у 50 т., т. 42. К: Наукова думка. с. 55. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  8. ↑ Франко Іван. Стєфан воєвода // Записки НТШ. — Том 110 (СХ) [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Під редакцією Михайла Грушевського. — Львів, 1912. — Кн. IV. — 248 с. — С. 5—25.
  9. ↑ Кирчів Р. Найдавніший запис української народної пісні // Донаукові зацікавлення українським фольклором та етнографією / Народна творчість та етнографія / НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. — 2005. — №. 1. — С. 46.
  10. ↑ Історичні пісні // Історія української музики: У 7 т. Т. 1. Кн. 1: Від найдавніших часів до XVIII століття. Народна музика / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, редкол.: Г. А. Скрипник (голова) та ін. — К.: вид. ІМФЕ, 2016. — С. 228.
  11. ↑ Грица, Софія Йосипівна (1979). Мелос української народної епіки. Київ: Наукова думка. с. 247.
  12. ↑ Михайло, Хай. «Політичне русинство» й проблема музично-україністичних студій на Східній Словаччині та Закарпатті. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  13. ↑ Михайло Хай. Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?
  14. ↑ Этнаграфічны клуб "KOLA". Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.
  15. ↑ Потебня А. А. Объяснения малорусских и сродных народных песен. Ч. I. — Отдельный оттиск из «Филологических Записок». — Варшава : тип. М. Земкевича и В. Ноаковского, 1883. — С. 34-35.
  16. ↑ Piarevaracien - Dunaju (Belarusian folk song). Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  17. ↑ Фолк-метал гурт «Znich» зрабіў кліп пра вайну. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  18. ↑ Znich — Дунаю… (Official Video). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 30 липня 2020. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 6 (довідка)

Джерела

ред.
 
У Вікіджерелах є

Література

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Дунаю,_Дунаю,_чому_смутен_течеш%3F&oldid=44335360