Дьяченко Станіслав Володимирович

	Станіслав Дьяченко
Особисті дані
Повне ім'я	Станіслав Володимирович Дьяченко
Народження	27 вересня 1984 (40 років)
Зріст	187 см
Вага	82 кг
Громадянство	Україна
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
	ЛВУФК (Луганськ); УОР (Донецьк)
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
	Дані оновлено 6 вересня 2022.

Станіслав Володимирович Дьяченко (нар. 27 вересня 1984) — український футболіст, який грав на позиції захисника. Після початку війни на сході України виступав у чемпіонаті так званої «Донецької народної республіки», працював тренером академії донецького «Шахтаря» та «Кривбасу» U-19.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дьяченко.

Кар'єра футболіста

Розпочав заняття футболом у луганському спортінтернаті, пізніше продовжив удосконалення майстерності в донецькому УОР. У 2000 році молодий футболіст виступав у юнацькій першості України за донецьку команду «Експо-Донбас».

З 2001 року був гравцем команди першої ліги «Волинь» (Луцьк), дебютував у професійному футболі 28 червня 2001 року в матчі проти ЦСКА-2. Проте цей матч виявився єдиним у сезоні в основному складі команди^[1], а наступний сезон він грав лише за фарм-клуб лучан «Ковель-Волинь-2» у другій лізі. У сезоні 2002/03 футболіст дебютував у вищій українській лізі за «Волинь» у матчі з харківським «Металістом», проте цей матч залишився єдиним для Дяченка в основі команди цього сезону^[2], й надалі футболіст продовжував виступи або в дублюючому складі команди, або у фарм-клубах лучан «Ковель-Волинь-2» та «Іква».

У квітні 2004 року Станіслав Дьяченко став гравцем команди першої ліги «Полісся» (Житомир) та зіграв до кінця сезону в новому клубі 9 матчів. З початку сезону 2004/05 футболіст став гравцем команди другої ліги «Олімпік» з Донецька, проте вже з початку 2005 року поребрався до російського клубу першої ліги «Спартак» (Нальчик). У цій команді Дьяченко також не був гравцем основи, зігравши за клуб із Північного Кавказу всього 9 матчів у чемпіонаті, а після виходу команди до вищої ліги грав виключно за дублюючий склад команди.

На початку 2007 року футболіст повернувся до «Олімпіка», в якому грав до кінця року. У серпні 2008 року Станіслав Дьяченко зіграв 4 матчі за луганський «Комунальник», проте команда достроково припинила виступи у професійній лізі. Після цього Дьяченко припинив виступи у професійному футболі, частково також через травми, та став одним із тренерів дитячої академії донецького «Шахтаря»^[3]. Паралельно він також грав за донецькі аматорські команди «УСК-Рубін», «Нова-Люкс» та «Орлайн».

Під час війни на Донбасі

Початок війни на сході України Станіслав Дьяченко застав гравцем аматорського футбольного клуба з Донецька «Орлайн». Після окупації Донецька Росією Дьяченко залишився в окупованому місті та розпочав виступи у так званому «чемпіонаті Донецької народної республіки» та «кубку республіки». Він став гравцем організованого окупантами донецького клубу «Побєда», в складі якого став «чемпіоном ДНР»^[4] та «володарем кубка ДНР».^[5]

Тренерська кар'єра

По завершенні ігрової кар'єри працював тренером академії донецького «Шахтаря»^[3]^[6].

У вересні 2021 року став помічником старшого тренера юнацької команди (U-19) «Кривбасу» Віталія Віценця^[6]. У червні 2022 року був звільнений з клубу разом із Віценцем через антиукраїнську позицію щодо російсько-української війни^[7]^[8].

Примітки

↑ ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)
↑ ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)
↑ ^а ^б Станислав ДЬЯЧЕНКО: «В первую очередь смотрим на скорость» [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ ФК «ПОБЕДА» ЧЕМПИОН ДНР 2016 Г. [Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ «Победа» — обладатель Кубка ДНР [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (fsdnr.com, 9.11.2015) (рос.)
↑ ^а ^б Віталій Віценець — старший тренер ФК «Кривбас» U-19!. Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2022.
↑ Офіційна заява ФК «Кривбас». Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
↑ Павлова, Олена (8 червня 2022). Підтримав Росію? Колишнього футболіста збірної України вигнали з клубу через його позицію. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 10 червня 2022.

Посилання

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)

[2] ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 12 (довідка)

[:0-3] а ^б Станислав ДЬЯЧЕНКО: «В первую очередь смотрим на скорость» [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[4] ФК «ПОБЕДА» ЧЕМПИОН ДНР 2016 Г. [Архівовано 27 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] «Победа» — обладатель Кубка ДНР [Архівовано 23 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (fsdnr.com, 9.11.2015) (рос.)

[:1-6] а ^б Віталій Віценець — старший тренер ФК «Кривбас» U-19!. Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 10 червня 2022.

[7] Офіційна заява ФК «Кривбас». Команда №1 (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.

[8] Павлова, Олена (8 червня 2022). Підтримав Росію? Колишнього футболіста збірної України вигнали з клубу через його позицію. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Процитовано 10 червня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]