Дюрен (геологія)

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дюрен (значення).

Дюрен (рос. дюрен, англ. durain, нім. Durain m, Düren m) — петрографічна складова, макроскопічно помітний найбільш матовий інгредієнт, літогенетичний тип (літотип) вугілля викопного.

Загальна характеристика

Являє собою тверде вугілля з зернистим або нерівним зломом та неінтенсивним блиском, як правило містить різні включення тонкодисперсної мінеральної речовини. Дюрен утворює шари різної потужності, а інколи в цілому пласти. Щільний, твердий, часто в'язкий, блиск маслянистий, колір сірий або сіро-чорний, злам нерівний з шорсткими поверхнями. За складом характеризується невисоким (до 30 %) вмістом геліфікованих (група вітриніту) і високим (понад 70 %) фюзенізованих (група інертиніту) та липоїдних (група ліптиніту) мікрокомпонентів. В залежності від переважання тих або інших мікрокомпонентів розрізняють Д.: споровий, смоляний, кутикуловий, фюзено-ксиленовий. З підвищенням вмісту геліфікованих компонентів Д. переходить в літотипи: кларено-дюрен і дюрено-кларен. Дюрен — дослівно «твердий». Під мікроскопом виділяється при товщині понад 50 мкм і визначається як мікролітотип — дюрит.

Дюрен може бути чорного або сірого кольору, але завжди матовий. Чорний дюрен часто має слабий жирний блиск. Дюрен дуже твердий і тому розколюється на крупні шматки. Поверхня зламу шорстка. В складі дюрену фіксуються тільки матові шари, що мають потужність понад декілька міліметрів (від 3 до 10), а більш тонкі матові шари визначаються як кларен. Шари дюрену зустрічаються рідше, ніж шари вітрену і кларену, але іноді вони мають відносно велику потужність і дуже витримані за простяганням. Були знайдені шари дюрену потужністю до 10 см. Дюрен можна спутати з шарами вуглистих сланців, які теж матові і дуже тверді. Під мікроскопом видно, що дюрен складається з дуриту і тримацериту, а іноді також із збагаченного екзинітом клариту.

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 640. ISBN 978-966-317-024-4
Маценко Г., Білецький В., Шендрік Т. Короткий словник з петрографії вугілля. Донецьк: Схід. видавн. дім. 2011. — 74 с.