Дідич Інна Романівна

	Інна Дідич
Особисті дані
Повне ім'я	Інна Романівна Дідич
Народження	6 січня 1975 (50 років)
Громадянство	СРСР; Україна; Ізраїль
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершила кар'єру
Юнацькі клуби
	«Арена»
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
Суддівська діяльність
Громадянство	Україна
Місто	Київ
Категорія	третя, арбітр ФІФА
Професія	футболістка
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

Інна Романівна Дідич (нар. 6 січня 1975) — українська та ізраїльська футболістка. По завершенні футбольної кар'єри — українська футбольна арбітерка та тренерка.

Клубна кар'єра

Футболом розпочала займатися наприкінці 1980-х років. Спочатку разом з хлопцями грала у футбол на подвір'ї. Під час навчання в 6-у калсі школи її запросили до шкільної команди сусіднього району. Тренувалася в команді протягом 2-3 місяців, допоки тренер не з'ясував, що вона дівчинка. Взимку 1989 році намагалася потрапити до жіночої футбольної команди при Республіканському стадіоні^[2], однак через збіг обставин на перегляд так і не потрапила. Проте навесні того ж року бабуся відвела Інну на перегляд до клубу «Арена» (Київ). Футболом на професіональному рівні займалася з 15 років^[2]. У 1990 році виграла чжіночий чемпіонат УРСР.

У чемпіонаті України дебютувала в 1992 році в клубі «Олімп» (Київ), в якому того сезону зіграла 10 матчів та відзначився 3-а голами^[3]. Потім виступала в чемпіонаті Румунії^[2]. Взимку 1993 року контракт Дідич з румунським клубом викупив донецький «Текстильник»^[2]. У команді виступала до завершення сезону 1995 року, у Вищій лізі чемпіонату України зіграла 42 матчі. Разом з донецьким колективом двічі вигравала чемпіонат України та одного разу кубок країни.

У 1997 році перейшла до столичної «Аліни»^[4]. У футболці столичного клубу відіграла 10 матчів у Вищій лізі. Допомогла команді виграти чемпіонат країни, проте незважаючи на такий успіх по завершенні сезону «Аліна» була розформована, а всі гравчині та працівники клубу отримали статус вільних агентів.

У 1999 році перейшла до іншого столичного клубу — «Київська Русь»^[5]. У команді відіграла один сезон, за цей час зіграла 8 матчів та відзначилася 1 голом у Вищій лізі чемпіонату України.

У 2000 році емігрувала до Ізраїлю, де поєднувала кар'єру гравчині та тренерки. Працювала тренеркою в юнацькій команді «Хапоель» (Тель-Авів). З 2001 по 2006 рік 5 разів вигравала чемпіонат Ізраїлю^[2].

Кар'єра в збірній

Після еміграції до Ізраїлю отримала громадянство цієї країни. З 1999 року викликалася до складу національної збірної Ізраїлю. Дебютувала у футболці ізраїльтянок 5 липня 2000 року в програному (0:1) поєдинку проти Білорусі. У 2001—2002 роках у складі збірної Ізраїлю виступала в кваліфікації чемпіонату світу. У 2007 році виступала в фінальній частині чемпіонату світу^[2].

Кар'єра арбітерки та тренерки

По завершенні футбольної кар'єри повернулася до України, розпочала суддівську кар'єру. Мала третю категорію, а також статус арбітра ФІФА^[6]. Входила до складу керівництва Асоціації жіночого футболу України^[2].

Очолювала дівочу збірну України WU-15. У 2012 році стала першою жінкою-тренеркою в Україні, яка отримала тренерський диплом категорії «А»^[7].