Дідрик зеленоголовий
| Дідрик зеленоголовий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Chrysococcyx minutillus Gould, 1859 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chalcites minutillus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ді́дрик зеленоголовий[2] (Chrysococcyx minutillus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південно-Східній Азії і Австралазії.
Опис
ред..jpg)
_-_Flickr_-_Lip_Kee.jpg)
Довжина птаха становить 15-17 см. у представників номінативного підвиду голова і шия темно-зелені, блискучі, решта верхньої частини тіла блідо-коричнева з легким зеленим відблиском. Нижня частина тіла біла, поцяткована поперечними темними смугами. Над очима пістряві темно-білі смуги. Райдужки червоні, навколо очей червоні кільця. Представники різних підвидів вирізняються відтінками верхньої частини тіла і смужок на нижній частині тіла, а також світлої плями на голові. У самиць підвиду C. m. peninsularis навколо очей зелені кільця, у самиць підвиду C. m. barnardi вони жовті.
Підвиди
ред.Виділяють дванадцять підвидів:[3]
- C. m. peninsularis Parker, SA, 1981 — крайній південь Таїланду (перешийок Кра) і Малайський півострів;
- C. m. albifrons (Junge, 1938) — Суматра, Ментавайські острови і захід Яви;
- C. m. aheneus (Junge, 1938) — Калімантан і південні Філіппіни;
- C. m. jungei (Stresemann, 1938) — Сулавесі, Банґґайські острови[en], острів Маду, центральні Малі Зондські острови (від Флоресу до Алору);
- C. m. rufomerus Hartert, EJO, 1900 — острови Романґ[en] і Дамар[en] (східні Малі Зондські острови);
- C. m. crassirostris (Salvadori, 1878) — острови Таянду[en], Кай[en] і Танімбар (південні Молуккські острови);
- C. m. salvadorii (Hartert, EJO & Stresemann, 1925) — острови Бабар[en] (крайній схід Малих Зондських островів);
- C. m. misoriensis (Salvadori, 1876) — острів Біак[en];
- C. m. poecilurus Gray, GR, 1862 — Молуккські острови, Нова Гвінея і сусідні острови;
- C. m. minutillus Gould, 1859 — північ Австралії (від північного заходу Західної Австралії до північного заходу півострова Кейп-Йорк на північному сході Квінсденду);
- C. m. russatus Gould, 1868 — північний схід півострова Кейп-Йорк;
- C. m. barnardi Mathews, 1912 — схід Австралії (від східного Квінсленду до сходу центрального Нового Південного Уельсу).
Деякі дослідники виділяють підвиди C. m. crassirostris і C. m. salvadorii у окремий вид Chrysococcyx crassirostris[4].
Поширення і екологія
ред.Зеленоголові дідрики мешкають у В'єтнамі, Камбоджі, Таїланді, Малайзії, Індонезії, Малайзії, Брунеї, Папуа Новій Гвінеї, Австралії і на Філіппінах. Вони живуть у вологих рівнинних і ігірських тропічних лісах, в рідколіссях, саванах і чагарникових заростях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1400 м над рівнем моря. Живляться гусінню і комахами. Як і багато інших видів зозуль, практикують гніздовий паразитизм, відкладаючи яйця в гнізда іншим птахам.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx minutillus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ BirdLife International (2016). Chrysococcyx crassirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 13 лютого 2023
Джерела
ред.- N. B. Davies: Cuckoos, Cowbirds and Other Cheats. T & AD Poyser, London 2000, ISBN 0-85661-135-2.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Bruce Beehler, Thane K. Pratt: Birds of New Guinea. Distribution, Taxonomy, and Systematics. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 2016, ISBN 978-0691164243.
- Leslie Christides, Walter Boles: Systematics and Taxonomy of Australian Birds. CSIRO Publishing, 2008. ISBN 978-064-306-511-6.
- P. J. Higgins (Herausgeber): Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic Birds: Volume 4 Parrots to Dollarbird. Oxford University Press, Melbourne 1999, ISBN 0-19-553071-3.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |