Дієго Мартінес Барріо

Дієго Мартінес Барріо (ісп. Diego Martínez Barrio; 25 листопада 1883 — 1 січня 1962) — іспанський політичний діяч, голова парламенту, міністр внутрішніх справ, голова ради міністрів, президент Другої республіки.

Дієго Мартінес Барріо
ісп. Diego Martínez Barrio Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
в. о. Президента Другої Іспанської республіки
7 квітня — 11 травня 1936
Попередник: Алькалья Самора Нісето
Наступник: Мануель Асанья
1 — 4 березня 1939
Попередник: Мануель Асанья
Наступник: Посаду ліквідовано
Прем’єр-міністр Іспанії
8 жовтня — 16 грудня 1933
Попередник: Алехандро Леррус
Наступник: Алехандро Леррус
19 липня 1936 — 19 липня 1936
Попередник: Сантьяго Касарес Кірога
Наступник: Хосе Хіраль
 
Народження: 25 листопада 1883(1883-11-25)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Севілья, Іспанія[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 1 січня 1962(1962-01-01)[4][7][…] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Cemetery of San Fernandod і Сен-Жермен-ан-Ле Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Radical Republican Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Походив з родини каменяра, мати торгувала на ринку[8]. Юнаком він почав брати активну участь у політичному житті рідної Севільї. Окрім того він вступив до лав масонів[9].

Після проголошення Другої республіки отримав пост міністра шляхів сполучення в тимчасовому уряді. 1933 року очолив міністерство внутрішніх справ, а вже за місяць став головою уряду.

1936 року, коли його партія, Республіканський союз, приєдналась до Народного фронту, очолив іспанський парламент. Того ж року впродовж кількох днів виконував обов'язки президента республіки. 19 липня, у відповідь на путч франкістів, був призначений на пост прем'єр-міністра, щоб переконати керівників перевороту скласти зброю та здатись. Подав у відставку того ж дня, усвідомивши, що громадянська війна неминуча.

Після перемоги Франсіско Франко Дієго Мартінес Барріо емігрував до Франції. 1945 року, перебуваючи в Монтевідео, був оголошений президентом Республіки в екзилі.

Примітки

ред.

Посилання

ред.