Ебурони
Ебурони (Eburones) — стародавнє плем'я, що займало за часів Цезаря межиріччя Рейна і Мааса по сусідству з менапіями. Цезар зараховує його до германців, однак галльські імена згаданих ним вождів дозволяють вченим віднести ебуронів до кельтів.
Зі згадки ебуронів в «Записках про галльську війну» можна зробити висновок, що вони займали всю територію бельгійського та нідерландського Лімбурга (в сучасних Бельгії і Нідерландах), а також прирейнські землі аж до Ахену. Згодом ця область увійшла до складу римської провінції Нижня Германія.
Повстання ебуронів
ред.У 54 році до н. е. Гай Юлій Цезар розквартирував на зиму XIV Парний легіон (легіон і п'ять когорт) під командуванням Котти і Сабінуса в країні ебуронів. Цієї ж зими ебурони підняли повстання проти римлян під командуванням Амбріорікса і його брата. На їхній бік перейшли і нервії. Спільно вони напали на табір XIV Парного легіону і, виманивши солдатів з табору, перебили їх усіх, числом до 6 тисяч. У сутичці було втрачено прапор легіону. Наступний за тим напад на табір Квінта Тулія Цицерона (брата знаменитого оратора) було припинено своєчасним втручанням Тита Лабієна.
Не бажаючи втрачати людей у звичних ебуронам болотах і лісах, Цезар віддав їх країну на розграбування сусідам, і в першу чергу сігамбрам. Слідом за тим він спалив всі поселення ебуронів, викрав їх худобу і знищив їстівні припаси. Після цього ебурони зникають з історії, поступаючись місцем германському племені тунгрів.