Едуард Саксен-Альтенбурзький
Едуард Карл Вільгельм Крістіан Саксен-Альтенбурзький (нім. Eduard Karl Wilhelm Christian von Sachsen-Altenburg, 3 липня 1804 — 16 травня 1852) — принц Саксен-Гільдбурггаузенський у 1804—1826 роках, принц Саксен-Альтенбурзький у 1826—1852 роках, син герцога Саксен-Альтенбургу Фрідріха та принцеси Мекленбург-Стреліцької Шарлотти Георгіни. Генерал-лейтенант баварської армії, командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу у 1848—1851 роках, учасник Першої війни за Шлезвіг. Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами у 1843—1852 роках.
| Едуард Саксен-Альтенбурзький | |
|---|---|
| нім. Eduard von Sachsen-Altenburg | |
 Портрет Едуарда Саксен-Альтенбурзького пензля невідомого майстра, близько 1840 року | |
| Ім'я при народженні | Едуард Карл Вільгельм Крістіан |
| Народився | 3 липня 1804 Гільдбурггаузен |
| Помер | 16 травня 1852 (47 років) Мюнхен, Баварське королівство ·серцевий напад |
| Поховання | князівська усипальниця на цвинтарі Альтенбургу (до 1974 року) |
| Країна |  Саксен-Альтенбурзьке герцогство |
| Національність | німець |
| Діяльність | військова служба |
| Знання мов | німецька |
| Суспільний стан | Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами |
| Титул | принц Саксен-Альтенбурзький |
| Посада | командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу баварської армії |
| Військове звання | генерал-лейтенант |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Ернестинська лінія Веттінів |
| Батько | Фрідріх Саксен-Альтенбурзький |
| Мати | Шарлотта Георгіна Мекленбург-Стреліцька |
| Брати, сестри | Луїза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Тереза Саксен-Хільдбурґхаузенська, Шарлотта Саксен-Хільдбурґхаузенська, Георг, Friedrich von Sachsen-Altenburgd і Йозеф (герцог Саксен-Альтенбурзький) |
| У шлюбі з | 1) Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген 2) Луїза Ройсс цу Ґряйц |
| Діти | Від першого шлюбуː Тереза, Антуанетта, Людвіг, Йоганн Від другого шлюбуː Альберт, Марія Гаспаріна |
| Нагороди | Орден Святого Губерта |
 | |
Очолював військовий ескорт свого небожа, баварського принца Отто, до Греції, де того було обрано королем. Військовий губернатор Нафпліону у 1834 році.[1]
Біографія
ред.Едуард народився 3 липня 1804 року в Гільдбурггаузені. Він був дванадцятою дитиною та сьомим сином в родині герцога Саксен-Гільдбурггаузена Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Одним із хрещених батьків новонародженого став Едуард Кентський, принц Великої Британії. Хлопчик мав старших братів Йозефа, Георга та Фрідріха й сестер Шарлотту, Терезу та Луїзу. Інші діти пішли з життя до його народження. Матір померла, коли Едуарду було 13 років.
Едуард вступив на військову службу до баварської армії капітаном 6-го полку кінноти «Принц Альбрехт Прусський» під проводом герцога Лейхтенберзького. Базувалася військова частина у Мюнхені. Його сестра Тереза від 1825 року була королевою-консортом Баварії. З нею у принца склалися близькі відносини, він підтримував її протягом всього життя. Товаришував і з її чоловіком Людвігом I, з яким також активно листувався.
У 1826 році батько Едуарда став герцогом Саксен-Альтенбургу. У 1832 році принц відбув до Греції на чолі військового ескорту Отто Віттельсбаха, сина Терези, якого там обрали королем. Після переносу столиці з Нафпліона до Афін, Отто призначив Едуарда військовим губернатором Нафпліона.
Невдовзі після повернення до Баварії, Едуард одружився із принцесою Амалією Гогенцоллерн-Зігмарінген. Весілля відбулося 25 липня 1835 року в Зігмарінгені. Нареченому виповнився 31 рік, нареченій було 20 років. У подружжя народилося четверо дітей.
1 січня 1837 року Едуард став командиром полку «Принц Альбрехт Прусський» і займав цю посаду до 4 лютого 1840. Взимку 1841-го після останніх пологів померла його дружина. Принц, переживаючи втрату, був дуже засмученим. Навесні того ж року він став командиром 1-ї Кавалерійської бригади.
8 березня 1842 року Едуард узяв другий шлюб із 19-річною принцесою Луїзою Кароліною Ройсс цу Ґряйц, племінницею князя Генріха XX. Весілля пройшло у Гряйці. У подружжя народилося двоє дітей.
У 1843 році Едуард очолив Мюнхенську асоціацію проти жорстокого поводження з тваринами. У лютому 1844 року обидва його сини від першого шлюбу померли від віспи.
Після початку Першої війни за Шлезвіг принц Саксен-Альтенбурзький, який вже мав звання генерал-лейтенанта, отримав під своє командування полк кінноти, якому було надано його ім'я. Від 26 квітня 1848 року загін носив назву 1-й полк кінноти «Принц Едуард Саксен-Альтенбурзький». 18 листопада 1848 року Едуарда було призначено командуючим кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу. Цю посаду він обіймав до 30 вересня 1851 року.
Принц раптово помер від серцевого нападу у Мюнхені 16 травня 1852 року в 47-річному віці. Його поховали у князівській усипальниці на цвинтарі Альтенбургу[2].
Родина
ред.
Дружина — Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген
Дітиː
- Тереза (1836—1914) — дружина принца Швеції та Норвегії Августа, дітей не мала;
- Антуанетта (1838—1908) — герцога Ангальтського Фрідріха I, мала шестеро дітей;
- Людвіг (1839—1844) — прожив 4 роки;
- Йоганн (1841—1844) — прожив 3 роки.
Дружина — Луїза Кароліна Ройсс цу Ґряйц
Дітиː
- Альберт (1843—1902) — прусський генерал кінноти, був одруженим із принцесою Марією Прусською, від якої мав двох доньок, а після її смерті — з Оленою Мекленбург-Стреліцькою;
- Марія Гаспаріна (1845—1930) — дружина князя Шварцбурга-Зондерсгаузена Карла Ґюнтера, дітей не мала.
Нагороди
ред.Генеалогія
ред.Ернст Фрідріх II | Кароліна Ербах-Фюрстенау | Ернст Август I | Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська | Карл Мекленбург-Стреліцький | Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська | Георг Гессен-Дармштадтський | Марія Луїза Лейнінгенська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ернст Фрідріх III | Ернестіна Саксен-Веймарська | Карл II | Фредеріка Гессен-Дармштадтська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький | Шарлотта Мекленбург-Стреліцька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Едуард | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки
ред.- ↑ Едуард Саксен-Альтенбурзький [1][недоступне посилання з липня 2019] (нім.)
- ↑ Цвинтар Альтенбургу [2] [Архівовано 25 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Література
ред.- Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck Altenburg 1992, стор. 190–191.
- Walter Schärl: Die Zusammensetzung der bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Münchner historische Studien. Abteilung Bayerische Geschichte, Band 1). Lassleben, Kallmünz 1955.
- Bernhard Friedrich Voigt: Neuer Nekrolog der Deutschen. Jahrgang 30, 1852, Voigt, Ilmenau. 1854.
Посилання
ред.- Саксен-Альтенбурги (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 14 серпня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Едуарда Саксен-Альтенбурзького [Архівовано 31 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)