Вікіпедія

Елізабет Робоз Ейнштейн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ейнштейн (значення).

Елізабет Робоз Ейнштейн (англ. Elizabeth Roboz Einstein); (11 квітня 1904(1904-04-11), Орештіє, Гунедоара — 9 січня 1995(1995-01-09), Берклі, Каліфорнія) — угорська біохімікиня та нейробіологиня, піонерка[1] у галузі нейрохімії; відома своїми роботами з виділення основного мієлінового білка та дослідження його ролі у розвитку розсіяного склерозу.

Елізабет Робоз Ейнштейн
Народилася11 квітня 1904(1904-04-11)
Орештіє, Гунедоара, Румунія
Померла9 січня 1995(1995-01-09) (90 років)
Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США
Країна США
Діяльністьхімік
Alma materВіденський університет
Галузьбіохімія
ЗакладКаліфорнійський технологічний інститут
Вайомінгський університет
Науковий ступіньпрофесор
У шлюбі зГанс Альберт Ейнштейн
CMNS: Елізабет Робоз Ейнштейн у Вікісховищі

Біографія

ред.

Елізабет Робоз народилася в 1904 році в місті Сасварош (угор. Szászváros, Угорського королівства; в даний час — Орештіє, Румунія) в родині головного рабина міста. Після смерті батька мати перевезла сім'ю до угорського міста Ньїредьгаза[2].

Через уведені в Будапештському університеті обмеження на прийом євреїв Робоз вступила до Віденського університету, який закінчила в 1928 році з відзнакою, отримавши ступінь по органічній хімії. Після повернення до Угорщини для підтвердження ступеня вона була змушена перездати іспити[2].

Будучи студенткою, вивчала біохімію рослин. Пізніше, вже в Угорщині, вона заснувала лабораторію із живлення рослин в угорській сільськогосподарській фірмі[2].

У 1940 році Робоз на тлі посилення антисемітських настроїв емігрувала з Угорщини до США по візі спеціаліста по сільському господарству[2].

У 1959 році Елізабет Робоз вийшла заміж за Ганса Альберта Ейнштейна (1904—1973), старшого сина знаменитого Альберта Ейнштейна[3]. Після смерті чоловіка вона написала і опублікувала в 1991 році його біографію[4].

Академічна кар'єра Робоз розпочалася в 1942 році на посаді наукового співробітника Каліфорнійського технологічного інституту, де вона працювала з Ар'є Жаном Хаген-Смітом. Пізніше вона працювала в Університеті Вайомінгу, в Інженерному коледжі, у Стенфордському університеті і в Лабораторії харчових досліджень Стенфордського дослідницького інституту[2][5].

У 1952 році Елізабет Робоз перейшла до Джорджтаунського університету, де вона викладала також і студентам-медикам. Саме в цей час у неї з'явився інтерес до вивчення розсіяного склерозу[2].

У 1958 році вона повернулася в Стенфордський університет, де очолила нову лабораторію нейрохімії Кошланда[6].

У 1959 році вона перейшла до Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, а потім до Каліфорнійського університету в Берклі[7].

Велика частина її наукової діяльності була підтримана урядом США через систему Національних інститутів охорони здоров'я, у структурі яких вона займалася дослідженнями в клінічній лабораторії Національного інституту психічного здоров'я[8].

Елізабет Робоз Ейнштейн була членом Американського хімічного товариства, Товариства експериментальної біології та медицини[en] і Американської академії неврології[en], в якій в 1957 році разом з Мейнардом Коеном і Дональдом Б. Тауером створила відділення нейрохімії[2][9].

Дослідження

ред.

Елізабет Робоз Ейнштейн спільно з Керіан Кіз визначили основний мієліновий білок як антиген, відповідальний за порушення імунної відповіді при експериментальному аутоімунному енцефаломієліті[en], що моделює умови для вивчення розсіяного склерозу та інших демієлінізуючих захворювань[10]. До даних досліджень вченим було невідомо, що саме провокує імунну відповідь[11]. Це відкриття дозволило звузити коло антигенів і вдосконалити дослідження потенційних можливостей імунотерапії при демієлінізуючих захворюваннях[12].

У 1968 році Робоз Ейнштейн отримала грант від Національного товариства розсіяного склерозу[en], який був спрямований на подальші дослідження спільно з колегами з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско[7].Вона також розробила методи вимірювання рівнів імуноглобуліну і глікопротеїнів у спинномозковій рідини і вивчила, як їх зміна впливає на захворювання[2].

З 1961 по 1962 роки Робоз Ейнштейн була стипендіатом SEATO в Бангкокському університеті[en][2] і проводила дослідження в Бангкокському інституті Пастера з вивчення енцефаломієлітів[en] після вакцинації від сказу[13].

Також у Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско вона керувала дослідженням білків нервової тканини[7], а в Каліфорнійському університеті в Берклі брала участь у вивченні впливу тиреоїдних гормонів на процес мієліногенезу[en], що дозволило в подальшому розробити гормональну замісну терапію для новонароджених, які страждають гіпотиреодизмом[14].

Окремі публікації

ред.
  • Ейнштейн, Э. Р. [1] = Proteins of the brain and CSF in health and disease / пер. с англ. Н.А. Габеловой, Е.Б. Кофмана. — М. : Мир, 1988. — 278 с. — ISBN 5-03-001283-4. Архівовано з джерела 18 квітня 2021
  • Elizabeth Roboz Einstein. The Isolation From Bovine Spinal Cord Of A Homogeneous Protein With Encephalitogenic Activity : [англ.] / Elizabeth Roboz Einstein, Duncan M. Robertson. — Journal of Neurochemistry. — 1962. — Vol. 9 (July). — P. 353–361.Elizabeth Roboz Einstein. The Isolation From Bovine Spinal Cord Of A Homogeneous Protein With Encephalitogenic Activity : [англ.] / Elizabeth Roboz Einstein, Duncan M. Robertson. — Journal of Neurochemistry. — 1962. — Vol. 9 (July). — P. 353–361.

Примітки

ред.
  1. ↑ Adele J. Wolfson.. One hundred years of American Women in biochemistry // Biochemistry and Molecular Biology Education : журнал. — 2006. — Т. 34, вип. 2 (3). — С. 75—77. — DOI:10.1002/bmb.2006.49403402075.
  2. ↑ а б в г д е ж и к The biographical dictionary of women in science: pioneering lives from ancient times to the mid-20th century / под ред. Marilyn Ogilvie, Joy Harvey. — Taylor & Francis, 2000. — Т. 2. — ISBN 9780415920407.
  3. ↑ K. A. I. L. W. Gamalath. Einstein: His Life and Works. — Alpha Science International, 2012. — P. 386. — ISBN 9781842657348.
  4. ↑ Elizabeth Roboz Einstein.. Reminiscences of His Life and Our Life Together. — Айова-Сити : Iowa Institute of Hydraulic Research, University of Iowa, 1991. — 112 p. — ISBN 9780874140835.
  5. ↑ Elizabeth Roboz Einstein (1904-1995). Смітсоновський інститут (англ.). Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 19 травня 2020.
  6. ↑ MEDICAL NEWS : [англ.]. — Journal of the American Medical Association. — 1958. — Vol. 167(10) (5 July). — P. 1254—1260.
  7. ↑ а б в News From University Of California San Francisco Medical Center (англ.). Калифорнийский университет в Сан-Франциско. 1967. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2020.
  8. ↑ Mind, Brain, Body, and Behavior: Foundations of Neuroscience and Behavioral Research at the National Institutes of Health / под ред. Ingrid G. Farreras, Caroline Hannaway, Victoria Angela Harden. — IOS Press, 2004. — P. 366. — ISBN 9781586034719.
  9. ↑ Donald B. Tower. The American Society for Neurochemistry (ASN): Antecedents, Founding, and Early Years : [англ.]. — Journal of Neurochemistry. — 1987. — Vol. 48(1) (January). — P. 313—326.
  10. ↑ Lewis P. Rowland. NINDS at 50: An Incomplete History Celebrating the Fiftieth Anniversary of the National Institute of Neurological Disorders and Stroke. — Бетесда : U.S. Dept. of Health and Human Services, Public Health Service, National Institutes of Health, 2001. — P. 326.
  11. ↑ Peter R. Dunkley. Isolation of Myelin Basic Proteins : [англ.] / Peter R. Dunkley, Patrick R. Carnegie. — Research Methods in Neurochemistry. — 1974. — Vol. 2. — P. 219—245.
  12. ↑ Byron H. Waksman. Preface : [англ.]. — Neurochemical Research. — 1984. — Vol. 9 (October). — P. 1355–1357.
  13. ↑ Elizabeth Roboz Einstein. Introduction and Comments : [англ.]. — Myelination and Demyelination. — 1977. — Vol. 100, no. Advances in Experimental Medicine and Biology. — P. 1—16.
  14. ↑ Paola S. Timiras. Elizabeth Roboz Einstein, (1904–1995) : [англ.]. — Neurochemical Research. — 1995. — Vol. 20 (July). — P. page885.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Елізабет_Робоз_Ейнштейн&oldid=42985684