Еміль Едде
Еміль Ібрагім Едде (араб. إميل إبراهيم إدّه, фр. Émile Ibrahim Eddé; 5 травня 1886 — 28 вересня 1949) — ліванський маронітський політик, п'ятий прем'єр-міністр, двічі президент Лівану за часів французького мандату.
| Еміль Едде араб. إميل إدِّه 
| |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 20 січня 1936 — 4 квітня 1941 | |||
| Попередник: | Хабіб Паша ес-Саад | ||
| Наступник: | П'єр-Жорж Арлабос | ||
| |||
| 11 — 22 листопада 1943 | |||
| Попередник: | Бішара ель-Хурі | ||
| Наступник: | Бішара ель-Хурі | ||
| |||
| 11 жовтня 1929 — 25 березня 1930 | |||
| Попередник: | Бішара ель-Хурі | ||
| Наступник: | Огюст Адиб Паша | ||
| Народження: |
5 травня 1883[1]  Дамаск, Османська імперія | ||
| Смерть: |
27 вересня 1949[2][1] (66 років) Saoufard, Алей (район), Гірський Ліван, Ліван[3] | ||
| Поховання: |
Ra's al Nab' Cemeteryd[3] | ||
| Країна: |
.svg){kind=small} Османська імперія.svg){kind=small} Арабське Королівство Сирія.svg){kind=small} State of Greater Lebanond Lebanese Republic under French mandated Ліван | ||
| Релігія: |
християнство | ||
| Освіта: |
Saint Joseph University of Beirutd (1900)[3] і Aix-Marseille University (1896-1971)d (1905)[3] | ||
| Партія: |
Lebanese National Blocd | ||
| Діти: |
Raymond Eddéd і Pierre Eddéd | ||
| Нагороди: | |||
Біографія
ред.Народився в Дамаску в родині, представники якої брали участь у політичному житті ще за правління Маанідів і Шехабів. Його дід і батько працювали драгоманами у французькому консульстві. Спочатку Едде навчався в єзуїтській школі в Бейруті. Від 1902 до 1909 року жив і вивчав право в Екс-ан-Провансі. Через поганий стан здоров'я батька був змушений повернутись до Лівану. Працював у Бейруті адвокатом у французькому консульстві. У нього народились троє синів: Раймон (1913), Андре (1917) і П'єр (1921).
До початку Першої світової війни виступав за відокремлення Лівану від Османської імперії, за що його засудили до страти. Втім Едде зумів утекти до Александрії, де під час війни став одним із засновників «Légion d'Orient» — Східного легіону французької армії, що складався з сирійських і ліванських добровольців, який вважається попередником збройних сил Лівану. У той період він підтримував зв'язки з французькою владою через свого брата, який жив у Франції. Згодом був членом першої та третьої делегацій на Паризькій мирній конференції 1919—1920 років, завданням яких були перемовини щодо надання Великому Лівану незалежності в «його історичних і природних кордонах»[4].
Після встановлення в Лівані французького мандату Едде зайнявся політичною діяльністю, зокрема від жовтня 1924 до січня 1925 року він був головою парламенту[5], від жовтня 1929 до березня 1930 року очолював уряд, 1936 створив та очолив партію Національний блок, а 20 січня того ж року вперше став президентом країни. Вийшов у відставку у квітні 1941 року на знак протесту проти політики режиму Віші. 11 листопада 1943 року після проголошення ліванським парламентом Акту про скасування французького мандату верховний комісар знову призначив Едде на посаду президента Ліванської республіки, втім за десять днів під тиском союзників Франції у Другій світовій війні посаду голови держави повернули Бішарі ель-Хурі[6].
Окрім іншого, Едде виступав за те, щоб Ліван був християнською країною й опирався інтеграції своєї держави до арабсько-мусульманського світу[4].
Примітки
ред.- ↑ а б Roglo — 1997. — 10000000 екз.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Hallak H. موقع يا بيروت: آل إدِّه
- ↑ а б Zamir, Meir (May 1978). Emile Eddé and the territorial integrity of Lebanon. Middle Eastern Studies (англ.) . 14 (2): 232—235. doi:10.1080/00263207808700377.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ لمحة تاريخية للمجلس النيابي (ар.) . Архів оригіналу за 1 серпня 2015.
- ↑ Profiles of Lebanon's presidents since independence (англ.) . 25 травня 2008. Архів оригіналу за 20 січня 2013.