Ернст Гонелль

Ернст Гонелль (нім. Ernst Gonell; 24 листопада 1902, Кенігсберг — 23 лютого 1945, Позен) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ернст Гонелль
Народився	24 листопада 1902(1902-11-24)  Кенігсберг, Прусське королівство, Німецька імперія
Помер	23 лютого 1945(1945-02-23)  (42 роки) Познань, Республіка Польща
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Орден крові Штурмовий піхотний знак в сріблі Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному

Біографія

2 травня 1919 року вступив в 39-й піхотний полк. 11 листопада 1920 року переведений в 2-й піхотний полк. Навчався в піхотному училищі Ордруфа. В жовтні 1934 року вступив у Військову академію. В 1936 році призначений командиром роти 87-го піхотного полку. З 10 листопада 1938 року — викладач Дрезденського військового училища.

З 29 серпня 1939 року — командир 3-го батальйону 234-го піхотного, з 30 квітня 1940 року — 3-го батальйону 433-го гренадерського полку. 8 вересня 1941 року відправлений в резерв ОКГ. З 2 листопада 1941 року — командир 12-го гренадерського полку, з 1 січня 1942 року — 12-го запасного гренадерського батальйону. 15 листопада 1942 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 19 квітня 1943 року служив в штабі генерала піхоти ОКГ. 30 травня 1943 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 10 червня 1943 року — командир 5-го училища піхотних фанен-юнкерів в Позені. З 30 січня 1945 року — комендант фортеці Позен. Після здачі фортеці радянським військам наклав на себе руки: постелив на підлозі свого командного пункту прапор зі свастикою, ліг на нього і вистрілив собі в голову.

Звання

• Лейтенант (19 грудня 1925)
• Оберлейтенант (1 липня 1928)
• Гауптман (1 вересня 1934)
• Майор (1 квітня 1939)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1940)
• Оберст (1 квітня 1942)
• Генерал-майор (30 січня 1945)

Нагороди

• Орден крові (№832; 5 листопада 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті»
  • 4-го і 3-го класу (12 років; 2 жовтня 1936) — отримав 2 нагороди.
  • 2-го класу (18 років)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (5 жовтня 1941)
  • 1-го класу (25 жовтня 1941)
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Лицарський хрест Залізного хреста (22 лютого 1945)

Література

• Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 4: Fleck–Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S. 359–360.
• Christopher Duffy: Red Storm on the Reich. The Soviet March on Germany, 1945. Routledge, London 1991, ISBN 0-415-03589-9, S. 249.

Посилання

• Фотографії і біографічні дані.