Естемірова Наталія Хусаїнівна
Наталія Хусаїнівна Естемірова (рос. Наталья Хусаиновна Эстемирова, 28 лютого 1958, Камишлов, Свердловська область — 15 липня 2009, Назрановський район, Інгушетія) — російська журналістка та правозахисниця, співробітниця правозахисного центру «Меморіал». Естемірова займалася переважно дослідженням та оприлюдненням фактів викрадень, убивств і тортур на території Чечні, де вона мешкала. Убивство Наталії Естемірової лишається нерозкритим, попри великий суспільний резонанс у Росії та за її кордонами.
| Естемірова Наталія Хусаїнівна | |
|---|---|
| рос. Эстемирова Наталья Хусаиновна | |
 Портрет авторства Асі Умарової | |
| Народилася | 28 лютого 1958 Камишлов, Свердловська область |
| Померла | 15 липня 2009 (51 рік) Інгушетія ·убивство |
| Громадянство |  Росія |
| Діяльність | історик, журналістка, правозахисниця |
| Alma mater | Чеченський державний університет і МДУ |
| Знання мов | російська |
| Членство | Меморіал |
| Нагороди | Медаль Роберта Шумана (2005) Премія імені Анни Політковської (2007) |
Біографія
ред.Наталія Естемірова народилася 28 лютого 1958 року в місті Камишлов у Свердловській області РРСФСР. Її мати була росіянкою, а батько мав чеченське походження. З 19 років Естемірова жила у Грозному, де навчалася на історичному факультеті Чечено-інгуського державного університету[1]. Після закінчення університету Естемірова лишається у Грозному, де працює шкільним вчителем історії. У 1992 році вперше почала займатися гуманітарною діяльністю — під час осетино-інгуського конфлікту організовувала евакуацію цивільних осіб з Інгушетії[2][3].
1998 року Естемірова полишає педагогічну діяльність і переходить на телебачення. Працюючи журналісткою, вона збирає та документує факти порушення прав людини під час першої чеченської війни[4]. Протягом 1998—1999 років відзняла та випустила в ефір 13 телепередач про жертв російської каральної системи[5], допомагала колишнім ув'язненим російських фільтраційних таборів у Чечні[4].
З 1999 року Наталія Естемірова співпрацювала з правозахисним центром «Меморіал» та стала головним співробітником організації в Чечні, а потім увійшла до ради правління центру[6]. У той же час вона почала писати для «Нової газети» на чеченську тематику, а після убивства Ганни Політковської 2006 року стає головним оглядачем видання цієї тематики[4]. Через надходження їй погроз протягом деякого часу власні статті Естемірова публікує під псевдонімом[7]. Окрім «Нової газети», Наталія Естемірова була оглядачем сайту «Кавказский узел»[7].
Після публікації в червні 2004 року інтерв'ю Ганни Політковської з Рамзаном Кадировим Естемірова вирішила виїхати за межі Чечні через загрозу власній безпеці[8]. За словами директора російського відділення Human Rights Watch Тетяни Локшиної Естемірова супроводжувала Політковську в тій поїздці, а сам Кадиров різко негативно відзивався про діяльність журналісток, подекуди закликаючи до розправи над ними[9]. Протягом кількох місяців у 2005—2006 роках Наталія Естемірова разом із донькою перебували в Дубліні за програмою реабілітації правозахисників Front Line Defenders[6].
У лютому 2008 року Естемірова увійшла до складу ради з прав людини Грозного, проте вже в березні її виключили через критику чеченської влади стосовно вимоги до жінок покривати голову у громадських місцях[10]. Після конфлікту з цього приводу з головою Чечні Рамзаном Кадирович Естемірова знову полишає республіку — разом з донькою виїхала до Лондона[9], проте за півроку повернулася до Грозного[8][11].
2009 року Наталія Естемірова стала співавтором доповіді міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch щодо ситуації з правами людини у Чечні, зокрема, повідомила про спалення кадирівцями будинків можливих чеченських повстанців[1]. Естемірова збирала факти залякувань, викрадень, тортур та позасудових страт людей на території Чечні та звинувачувала у причетності до них чеченську владу[8]. Зокрема, за тиждень до власної загибелі Естемірова опублікувала інформацію про викрадення чеченськими силовиками 7 липня батька та сина з подальшим публічним розстрілом батька у селі Акхінчу-Борзой[10][11].
Убивство
ред.Уранці 15 липня 2009 року близько 8:30 Наталію Естемірову викрали четверо невідомих біля власного будинку в Грозному та силоміць затягнули до автомобіля «Лада»[7]. Правозахисниця лише встигла крикнути свідкам події про те, що її викрадають. Близько 15 години тіло Естемірової з вогнепальним пораненнями у груди і голову виявили в Назрановському районі Інгушетії неподалік від села Газі-Юрт у 100 метрах від автомагістралі «Кавказ»[4][12].
Особисте життя
ред.Після смерті Наталії Естемірової сиротою залишилася її донька Лана. За життя Естемірова мала близькі дружні стосунки з іншою оглядачкою чеченської тематики «Нової газети» Ганною Політковською (вбитою 2006 року)[3].
Нагороди
ред.- Медаль Роберта Шумана (2005)[13]
- Премія імені Анни Політковської (2007)[3]
Примітки
ред.- ↑ а б Natalya Khusainova Estemirova. Encyiclopædia Britannica. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.(англ.)
- ↑ Анастасия Кириленко (24 липня 20099). Вспоминая Наташу... Радио Свобода. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.(рос.)
- ↑ а б в Natalia Estemirova (Chechnya/Russia) 2007: Winner of the Anna Politkovskaya Award. RawInWar. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.(англ.)
- ↑ а б в г Памяти Натальи Эстемировой. Мемориал. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.(рос.)
- ↑ Наталья Эстемирова. Каспаров.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.(рос.)
- ↑ а б Наталья Эстемирова. Front Line Defenders. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.(рос.)
- ↑ а б в Natalya Estemirova. CPJ. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.(англ.)
- ↑ а б в Правозащитников из «Мемориала» на Кавказе похищают, сажают в тюрьму, убивают. Почему их так жестоко преследуют?. Медуза. 17 січня 2018. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.(рос.)
- ↑ а б Правозащитники: Рамзан Кадыров угрожал Наталье Эстемировой. hro.org. 16 грудня 2010. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 5 квітня 2019.(рос.)
- ↑ а б Наталья Эстемирова: её борьба за права человека не забыта. Amnesty International Россия. 10 липня 2010. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.(рос.)
- ↑ а б Алена Садовская (18 лютого 2018). “Совершенно невероятный человек”. Кавказ. Реалии. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.(рос.)
- ↑ Наталья Эстемирова: семь лет без ответа. Amnesty International Россия. 14 липня 2016. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019.(рос.)
- ↑ The Robert Schuman Medal awarded by the Group of the European People's Party in the European Parliament. EPP Group. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2019.(англ.)
Посилання
ред.- Последний день Наташи [Архівовано 26 березня 2019 у Wayback Machine.](рос.)