Жайворонок сомалійський
| Жайворонок сомалійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Alaudala somalica Sharpe, 1895 | ||||||||||||||||
 Ареал виду (включно з ареалом масайського жайворонка) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Calandrella somalica (Sharpe, 1895) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Жа́йворонок сомалійський[2] (Alaudala somalica) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Східній Африці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 13-14 см, довжина хвоста 43-50 мм, довжина дзьоба 13-15 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Тім'я і верхня частина тіла темно-коричневі, пера на них мають широкі піщані краї. Навколо очей білуваті або охристі кільця, щоки і скроні коричнюваті. Груди світло-коричневі. поцятковані темними смугами, у деяких особин на верхній частині грудей вони формують темні плями. Решта нижньої частини тіла білувата або рудувата, в залежності від підвиду, поцяткована охристими або коричнюватими смугами. Крила відносно короткі, широкі, на кінці округлі. Дзьоб світлий.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[3].
- A. s. perconfusa (White, CMN, 1960) — північний захід Сомалі;
- A. s. somalica Sharpe, 1895 — схід Ефіопії і північ Сомалі;
- A. s. megaensis (Benson, 1946) — від південної Ефіопії до центральної Кенії.
Масайський жайворонок раніше вважався підвидом сомалійського жайворонка. однак був визнаний окремим видом.
Поширення і екологія
ред.Сомалійські жайворонки мешкають в Сомалі, Ефіопії і Кенії. Вони живуть в напівпустелях і на сухих трав'янистих луках, на висоті від 600 до 1800 м над рівнем моря. Живляться насінням і комахами.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Alaudala somalica: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 15 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 листопада 2022.
Джерела
ред.- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |