Жеребецький Тарас Петрович
Тара́с Петро́вич Жеребе́цький (7 вересня 1987, м. Червоноград — 18 липня 2022, Спірне, Донецька область) — український військовик, сержант медичної роти 80-тої окремої десантно-штурмової бригади. Учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
| Тарас Жеребецький Жеребецький Тарас Петрович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Старший сержант | |||||
 | |||||
| командир відділення вогневої підтримки | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження | 7 вересня 1987 Червоноград, Львівська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Смерть | 18 липня 2022 (34 роки) Спірне, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна (загинув у бою, підірвався на міні) | ||||
| Поховання | Личаківський військовий цвинтар | ||||
| Alma Mater | Українська академія друкарства | ||||
| Псевдо | «Бармен» | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 2014, 2022 | ||||
| Приналежність |  Україна | ||||
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | ||||
| Рід військ |  Десантні війська | ||||
| Формування | |||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Життєпис
ред.Народився 7 вересня 1987 в місті Червоноград, Львівська область. Проживав у Львові. Навчався в Українській академії друкарства. З юних років працював у сфері обслуговування. Працював барменом, звідки і отримав свій позивний.
Активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності.
У 2014 році брав участь в АТО, стояв на захисті Луганського аеропорту. Після демобілізації пішов працювати інженером на завод Fujikura. Останні роки був депутатом Львівської районної ради і головою фракції «Європейська солідарність».
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів 24 лютого 2022 року Тарас знову взяв до рук зброю і долучився до ЗСУ. Воював у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був командиром відділення вогневої підтримки.
Нагороди
ред.За свою службу воїн був нагороджений такими відзнаками: «За оборону Луганського аеропорту», «За захист Батьківщини», «За участь в АТО», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2022) та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)[1].
Загибель
ред.Загинув поблизу селища Спірне Бахмутського району Донеччини. Рятуючи поранених побратимів з-під ворожих обстрілів, підірвався на міні[2]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[3]. Залишилися дружина, син і донька.
Примітки
ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |