Жильцова Світлана Олексіївна

радянська і російська телеведуча

Світлана Олексіївна Жильцова (нар.. 30 листопада 1936) — радянська телеведуча, заслужена артистка РРФСР (1978).[1]

Світлана Жильцова
Дата народження30 листопада 1936(1936-11-30) (88 років)
Місце народженняМосква, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Alma materМосковський державний лінгвістичний університет
Професіятелеведуча, ведуча, перекладачка, дикторка
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація)
заслужений артист РРФСР
IMDbID 7807821

Біографія

ред.

Світлана Олексіївна Жильцова народилася 30 листопада 1936 року в Москві.

Будучи школяркою почала займатися в студії художнього слова при Московському Палаці піонерів. Після школи поступила в Інститут іноземних мов на англійську педагогічний факультет.

Кар'єру на телебаченні на початку IV курсі у спільному проекті телебачення СРСР і Канади — у фільмі про зірки радянської естради. Світлана Жильцова перемогла в конкурсі на роль диктора-перекладача.

По закінченні Вузу залишилася працювати на телебаченні, де спочатку читала програми передач.

Світлана Жильцова вела практично всі дитячі передачі: «Веселі нотки», «Будильник», «Спокійної ночі, малята», тележурнал «Піонер», різні молодіжні вікторини.

З 1963 року була ведучою програми «КВН»[2]. Саме він і став її зоряною годиною.

Кілька років Світлана Жильцова також була ведучою програми «Пісня року» (1976—1979). Неодноразово брала участь у передачах «Будильник», «Ранкова пошта», «Вогник», «Музичний кіоск», «За вашими листами». Вела концерти.

Брала участь у навчальних програмах з англійської мови. Двічі була в Японії, де вела програми про російську мову.

У 1993 році пішла з ефіру. Зараз Світлана Жильцова на пенсії, викладає у Вищій національній Школі телебачення.

Визнання і нагороди

ред.

Цікаві факти

ред.

Примітки

ред.
  1. Светлана Алексеевна Жильцова. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 16 квітня 2020.
  2. Svetlana Zhiltsova [Архівовано 6 квітня 2019 у Wayback Machine.] at Peoples.ru
  3. Указ Президента Российской Федерации от 16 ноября 2011 года № 1492. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2019.

Посилання

ред.