Саяка жовто-синя
| Саяка жовто-синя | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець жовто-синьої саяки
 Самиця жовто-синьої саяки
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Rauenia bonariensis (Gmelin, 1789) | ||||||||||||||||
 Ареал виду (за винятком підвиду R. b. darwinii) Проживання впродовж року Зимування | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia bonariensis Thraupis bonariensis Pipraeidea bonariensis Remsenornis bonariensis[3] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сая́ка жовто-синя[4] (Rauenia bonariensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Південній Америці. Раніше цей вид відносили до роду Саяка (Thraupis), однак за результатами низки молекулярно-філогенетичних досліджень він спочатку був переведений до роду Pipraeidea[5][6], а у 2020 році — до монотипового роду Rauenia[7].
Опис
ред..jpg)
Довжина птаха становить 16,5-18 см, вага 30-34 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия яскраво-сині, на обличчі чорна "маска".Спина контрастно чорна, надхвістя жовтувато-оранжеве. Крила і хвіст чорнуваті, зовнішні опахала пер на них мають сині краї. Нижня частина тіла жовтувато-оранжеве. Самиці мають більш тьмяне забарвлення, верхня частина тіла у них оливково-копричнева, нижня частина тіла охриста, голова і плечі мають легкий синюватий відтінок. Дзьоб зверху чорнуватий, знизу блідо-сірий, райдужки червонуваті, лапи сірувато-коричневі. Представники підвиду R. b. darwinii є меншими за розмірами, ніж представники номінативного підвиду, спина у них оливкова, а не чорна.
Підвиди
ред.Виділяють чотири підвиди:[8]
- R. b. darwinii (Bonaparte, 1838) — Анди в Еквадорі, Перу і північному Чилі;
- R. b. composita (Zimmer, JT, 1944) — східні схили Болівійських Анд;
- R. b. schulzei (Brodkorb, 1938) — південно-східна Болівія, Парагвай і північно-західна Аргентина;
- R. b. bonariensis (Gmelin, JF, 1789) — південно-східна Бразилія, Уругвай і східна Аргентина.
Деякі дослідники виділяють підвид R. b. darwinii у окремий вид Rauenia darwinii[9].
Поширення і екологія
ред.Жовто-сині саяки мешкають в Еквадорі, Перу, Чилі, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Деякі південні популяції взимку мігрують на північ, до північної Аргентини, Парагваю і заходу центральної Бразилії. Жовто-сині саяки живуть в рідколіссях, чагарникових заростях, сухих і вологих тропічних лісах та в садах, в Андах у більш сухих ландшафтах. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 2550 м над рівнем моря.
Жовто-сині саяки живляться ягодами і плодами, зокрема Celtis tala, Ligustrum, Solanum argentinum і Morus, яких шукають в заростях, на висоті від 3 до 9 м над землею. Деякі плоди птахи ковтають цілком, а деякі розчавлюють, іноді викидаючи з них насіння. Також птахи іноді доповнюють свій раціон комахами.
Сезон розмноження у жовто-синіх саяк триває з жовтня по лютий. Гніздо відкрите, чашоподібне, робиться з переплетених рослинних волокон, розміщується між гілками, на висоті 2-3 м над землею. Його побудова триває 12-13 днів. В кладці 3 зеленуватих яйця, поцяткованих темно-коричневими і сірими плямами, розміром 24×18 мм. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Rauenia bonariensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 грудня 2022
- ↑ Wolters H.E. Índice. V.5 p.340 Die Vogelarten der Erde. Eine systematische Liste mit Verbreitungsangaben sowie deutschen und englischen Namen] // Hamburg, Berlín. — 1975–1982. — С. 743 pp.
- ↑ Piacentini V. de Q. A new genus for the Blue-and-yellow Tanager (Aves: Passeriformes): a suggested adjustment to the classification of the Thraupidae // Zootaxa. — 2017. — Вип. 4276(2): 293–300. — ISSN 1175-5326. — DOI:.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID 24583021.
- ↑ Burns, K.J.; Unitt, P.; Mason, N.A. (2016). A genus-level classification of the family Thraupidae (Class Aves: Order Passeriformes). Zootaxa. 4088 (3): 329—354. doi:10.11646/zootaxa.4088.3.2. PMID 27394344.
- ↑ Piacentini V. de Q. Transfer “Thraupis/Pipraeidea” bonariensis to its own genus (Rauenia); Propuesta (867) // South American Classification Committee. — 2020.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 грудня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Rauenia darwinii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 грудня 2022
Посилання
ред.- Stamps (for Argentina, Paraguay, Uruguay) – with ~RangeMap
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |