Жученко Павло Данилович

Павло Данилович Жученко
Павло Данилович Жученко
Народження	12 липня 1905; Чернянка, (нині Бєлгородська область)
Смерть	21 лютого 1965 (59 років); Київ
Поховання	Лук'янівське військове кладовище
Країна	СРСР
Рід військ	артилерія
Роки служби	1922—1964
Партія	КПРС
Звання	Полковник
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Павло Данилович Жученко (12 липня 1905, Чернянка — 21 лютого 1965, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командувач артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії Воронезького фронту, полковник.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жученко.

Біографія

Народився 12 липня 1905^[1] року в слобідці Чернянка Новооскільського повіту (нині селище міського типу Бєлгородської області)^[2], в селянській родині. Українець.^[3].Член КПРС з 1926 року. Освіта неповна середня. Був секретарем повітового комітету комсомолу міста Новий Оскіл Бєлгородської області.

У 1922 році призваний до лав Червоної Армії. У 1927 році закінчив Одеську артилерійську школу, в 1941 році — два курси Військової академії імені М. В. Фрунзе. У боях радянсько-німецької війни з червня 1941 року. Воював на Карельському, Волховському, Воронезькому, 1-му Українському фронтах, брав участь у боях під Ленінградом, на Курській дузі.

У вересні 1943 року полковник П. Д. Жученко був призначений командувачем артилерією 52-го стрілецького корпусу 40-ї армії. Коли корпус вийшов до Дніпра і 21 вересня 1943 року почали переправу на правий берег, полковник П. Д. Жученко у винятково важких умовах при гострій нестачі плавальних засобів і під вогнем противника вміло організував переправу артилерійських частин і підрозділів, завдяки чому вся артилерія з'єднань корпусу протягом трьох днів була переправлена на правий берег і поставлена на бойові позиції.

З 23 вересня до 16 жовтня 1943 року полковник П. Д. Жученко вміло керував вогнем артилерійських груп, що відбивали ворожі контратаки, сприяючи тим самим утриманню і розширенню військами корпусу Букринського плацдарму на правому березі річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму полковнику Павлу Даниловичу Жученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1984).

Могила Павла Жученка

Після закінчення війни продовжував службу в армії. У 1952 році закінчив академічні курси при Військовій артилерійської академії. З 1964 року полковник П. Д. Жученко — в запасі. Жив у Києві. Помер 21 лютого 1965 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди

Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медалями.

Примітки

↑ Дата народження вказана як на надгробку, в різних джерелах зустрічається 13 і 14 січня 1904 року.
↑ Також зустрічається місце народження село Чернянка Черемисиновського району Курської області [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine.] помилково
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
Герои-белгородцы. 2-е изд., доп. Воронеж, 1972

[1] Дата народження вказана як на надгробку, в різних джерелах зустрічається 13 і 14 січня 1904 року.

[2] Також зустрічається місце народження село Чернянка Черемисиновського району Курської області [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine.] помилково

[3] Архівована копія. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 30 грудня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]

[3]