Закон Долобка
Закóн Долобкá (також «закóн Васи́льєва — Долобкá»[1], інколи «зако́н Дибо́») — акцентуаційний закон у праслов'янській мові, що його відкрив був 1927 року М. Г. Долобко. Суть закону полягає в тім, що додана енклітика з початкового складу слова, що належить до рухомої парадигми, перетягує наголос на себе[2]:
Історія
ред.Спершу гіпотезу, що слова, до яких приєднано енклітики чи займенники, утрачають наголос, запропонував 1905 року Л. Л. Васильєв для старомосковського діалекту, як-от: vȍzъ → vozъ žè, nȃ vozъ → na vozъ žè; nȅ na vozъ → ne na vozъ žè, ȋ ne na vozъ → i ne na vozъ žè, vȍzъ → vozъ lì, nȃ vozъ → na vozъ lì тощо. Пізніше 1927 року М. Г. Долобко показав давність даного пересуву наголосу.
Існує давній етап даного закону (англ. Proto-Vasil’ev-Dolobko’s law). Він полягав у тім, що наголос, який виник завядки Педерсеновому законові, пересунувся на кінцевий склад у словах, які мали чотири або більше складів[3]:
- род. мн. *dʰugh2tróHom → *dùkteroHom → *dukteroHòm →… лит. dukterų̃ «дочок»;
- 2 ос. мн. *do‑u̯édʰete → *dò‑u̯edete → *do‑u̯edeté →… укр. доведетé.
Схожа зміна мала місце в середньоболгарській мові, але трохи пізніше, ніж сам закон Долобка, тому Ф. Кортланд уважає, що вони незалежні одна від одної (схожа ситуація з Грассмановим законом в індійській та грецькій). У литовській закон Долобка фактично відсутній, ми зустрічаємо лише окремимі його рефлекси у вигляді відтягування наголосу на префікс[1].
Ф. Кортланд відносить дію закону Долобка між завершенням балто-слов'янської єдності та втратою інтервокального *j, майже в той час, коли діяв Педерсенів закон.
Примітки
ред.- ↑ а б Дыбо, Владимир (2006). В.А. Дыбо (Москва). Сравнительно-историческая акцентология, новый взгляд (по поводу книги В. Лефельдта «Введение в морфологическую концепцию славянской акцентологии»). Вопросы языкознания (PDF) (Журнал). Т. 2. Москва: Наука. с. 18. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2016. Процитовано 25 лютого 2018.
{{cite book}}: символ м'якого дефісу в|chapter=на позиції 80 (довідка) (рос.) - ↑ C.L. Ebeling (1967). Historical Laws of Slavic Accentuation. To honor Roman Jakobson. The Hague - Paris: Mouton. с. 577. (англ.)
- ↑ Sukač, Roman (2011). From present to past and back. Papers on Baltic and Slavic accentology. Frankfurt am Main, Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Wien: Peter Lang. с. 161. Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 25 лютого 2018. (англ.)
Джерела
ред.- N.E. Collinge. The laws of indo-european. — Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins publishing company, 1985.
|
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |