Вікіпедія

Захарій Діше

Захарій Діше (англ. Zacharias Dische; 18 лютого 1895(1895лютого18), Самбір — 17 січня 1988, Інглвуд) — американський біохімік українсько-єврейського походження. Працював біохімічним дослідником у Відні, потім через аншлюс був змушений стати біженцем[5] спочатку у Франції, а потім у США, де приєднався до факультету Колумбійського університету у 1943 році[6]. Під час перебування в Марселі зробив важливе маловідоме відкриття, яке зазвичай приписується іншим.

Захарій Діше
Народився18 лютого 1895(1895-02-18)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Самбір, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 січня 1988(1988-01-17)[1][2][3] (92 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Інґлвуд, Берген, Нью-Джерсі, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбіохімік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет[4]
ЛНУ ім. І. Франка[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиIrene Disched Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народився в Самборі, Австро-Угорщина (нині Україна).

1913 року вступив на медичний факультет Лемберзького університету (Львів), який закінчив 1921 року, після служби в австро-угорській армії, на медичному факультеті Віденського університету як доктор медицини[5].

З 1924 року досліджував проміжний метаболізм клітин крові у Віденському університеті та розробив прості методи визначення кількості цукрів, присутніх у тканинах, як-от його аналіз дифеніламіну, тест Діше, який використовується для розрізнення ДНК від РНК[7][8]. 1931 року став доцентом кафедри фізіології у філософській школі Віденського університету та завідував хімічною лабораторією[5].

Через переслідування нацистського уряду його як єврея: він втратив посаду і був виключений з університету у 1938 році. Його мати, сестра і бабуся загинули в концтаборах[5].

Зміг емігрувати до Франції та тимчасово працював у Парижі, а після 1940 року на кафедрі медичної хімії в Університеті Екс-Марсель. Там він виявив гальмування метаболізму зі зворотним зв'язком[5].

1941 року переїхав до США і влаштувався науковим співробітником на кафедрі біохімії Коледжу лікарів і хірургів Колумбійського університету. 1948 року призначений доцентом, асоційованим професором у 1952 році, повним професором у 1957 році та почесним професором і лектором у 1963 році. З 1948 року завідував відділом хімічних досліджень в інституті очних хвороб[5].

В «Імператриці Віхокена»[9] донька Діше, письменниця Ірен Діше, розповіла дещо белетризований опис життя батька в Нью-Джерсі. Фільм «Захарій» (1986), який вона зняла, оснований на біографії батька та стосується подій наприкінці його життя.

Інгібування гліколізу в клітинах печінки за зворотним зв'язком

ред.

Працюючи в Марселі, Діше виявив, що фосфорилювання глюкози в клітинах крові людини пригнічується фосфогліцератами, що доволі дивно, оскільки вони не є початковими продуктами реакції гексокінази, яка каталізує фосфорилювання глюкози АТФ. Це було перше повідомлення про інгібування метаболічного шляху зі зворотним зв'язком, який тепер визнано основним механізмом метаболічної регуляції[10]. Діше одразу зрозумів, що відкриття має наслідки для метаболічної регуляції. Але він працював у дуже важких умовах як єврейський біженець під час війни й опублікував результати французькою мовою в непопулярному журналі[11]. Тому стаття пройшла майже непоміченою[12], хоча її схвально обговорював Ерл Стадтман, один із найвидатніших біохіміків США повоєнних років[13]:

Діше випередив свій час, вказавши, що фосфорилювання глюкози є першим кроком у біосинтезі фосфогліцерату і що його інгібування фосфогліцератом може бути важливим регуляторним процесом у формуванні фосфогліцерату. Цей маловідомий звіт, мабуть, містить перший опис визнаної системи управління зі зворотним зв'язком.

Інші, зокрема Жорж Коен[14] і Жак Моно з колегами[15], зробили подібну оцінку внеску Діше.

З усім тим, попри ці позитивні оцінки провідних біохіміків того часу, відкриття регуляції зі зворотним зв'язком майже завжди приписують двом набагато більш пізнім звітам[16][17]. Набагато пізніше Едвін Умбаргер, автор однієї з цих робіт, написав у ретроспективній статті[18], що ніхто з людей, які працювали над регуляцією метаболізму в бактеріях, не знав про роботу Діше:

Я не думаю, що хтось із нас, які працюють із бактеріальними системами, знав про експерименти Захарія Діше, який під час окупації Франції продемонстрував контроль фосфорилювання глюкози в лізатах еритроцитів за допомогою фосфогліцератів. Якби його стаття[11], що описує ці експерименти, була більш широко відома, його експерименти, безсумнівно, мали б суттєвий вплив на розвиток цієї галузі.

Сам Діше раніше опублікував ретроспективну статтю про своє відкриття[19].

Дослідження в офтальмології

ред.

Останню частину своєї кар'єри присвятив роботі в офтальмології, досліджуючи, зокрема, вплив світла на прозорі тканини ока[20].

Смерть

ред.

Помер 17 січня 1988 року в Інглвуді, Нью-Джерсі[6].

Медаль

ред.

1965 року нагороджений медаллю Проктора Асоціації досліджень з офтальмології[21].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #137369174 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Filmportal.de — 2005.
  3. ↑ а б A Spector Zacharias Dische 2/18/1895-1/17/1988 // Investigative Ophthalmology & Visual Science — Cadmus Press, 1988. — Vol. 29, Iss. 7. — P. 999–1000. — ISSN 0146-0404; 1552-5783
  4. ↑ а б в Gedenkbuch für die Opfer des Nationalsozialismus an der Universität Wien 1938 — Universität Wien.
  5. ↑ а б в г д е Memorial Book for the Victims of National Socialism at the University of Vienna in 1938: Zacharias Dische. Процитовано 12 березня 2021.
  6. ↑ а б New York Times obituary: Zacharias Dische, 92; A Researcher of DNA. The New York Times. 23 січня 1988. Процитовано 12 березня 2021.
  7. ↑ DNA-Dische Diphenylamine Determination. Процитовано 12 березня 2021.
  8. ↑ Patterson, J.; Mura, C. (2013). Rapid Colorimetric Assays to Qualitatively Distinguish RNA and DNA in Biomolecular Samples. Journal of Visualized Experiments (72): e50225. doi:10.3791/50225. PMC 3597041. PMID 23407542.
  9. ↑ Dische, Irene (2007). The Empress of Weehawken. New York: Farrar, Straus and Giroux. ISBN 978-0-374-29912-5.
  10. ↑ Sauro, H.M. (2017). Control and regulation of pathways via negative feedback. Journal of the Royal Society Interface. 14 (129): 20160848. doi:10.1098/rsif.2016.0848. PMC 5332569. PMID 28202588.
  11. ↑ а б Dische, Z. (1941). Sur l'interdépendance des divers enzymes du système glycolytique et sur la régulation automatique de leur activité dans les cellules. Bull. Soc. Chim. Biol. 23: 1140—1148.
  12. ↑ Cornish-Bowden, A. (2021). Zacharias Dische and the discovery of feedback inhibition: A landmark paper published in the forerunner of Biochimie. Biochimie. 182: 120—130. doi:10.1016/j.biochi.2020.11.013. PMID 33285219.
  13. ↑ Stadtman, E.R. (1966). Allosteric regulation of enzyme activity. Advances in Enzymology and Related Areas of Molecular Biology. Advances in Enzymology – and Related Areas of Molecular Biology. Т. 28. с. 41—154. doi:10.1002/9780470122730.ch2. ISBN 978-0-470-12273-0. PMID 5334065.
  14. ↑ Cohen, G. N. (1965). Regulation of Enzyme Activity in Microorganisms. Annu. Rev. Microbiol. 19: 105—126. doi:10.1146/annurev.mi.19.100165.000541. PMID 5318433.
  15. ↑ Monod, J.; Changeux, J.-P.; Jacob, F. (1963). Allosteric Proteins and Cellular Control Systems. J. Mol. Biol. 6: 306—329. doi:10.1016/s0022-2836(63)80091-1. PMID 13936070.
  16. ↑ Umbarger, H. E. (1956). Evidence for a negative-feedback mechanism in the biosynthesis of isoleucine. Science. 123 (3202): 848. Bibcode:1956Sci...123..848U. doi:10.1126/science.123.3202.848. PMID 13324101.
  17. ↑ Yates, R. A.; Pardee, A. B. (1956). Control of pyrimidine biosynthesis in Escherichia coli by a feed-back mechanism. J. Biol. Chem. 221 (1–2): 757—770. doi:10.1016/S0021-9258(18)65188-9. PMID 13357469.
  18. ↑ Umbarger, H. E. (1992). The origin of a useful concept — Feedback inhibition. Protein Sci. 1 (10): 1392—1395. doi:10.1002/pro.5560011019. PMC 2142110. PMID 1303757.
  19. ↑ Dische, Z. (1975). The discovery of feedback inhibition. Trends Biochem. Sci. 1 (12): N269—N270. doi:10.1016/0968-0004(76)90333-9.
  20. ↑ Dische, Z; Cremer-Bartels, G. (1975). Some biochemical aspects of light effects on transparent eye tissues. Ann. Ophthalmol. 7 (2): 165—170. PMID 1122095.
  21. ↑ Smelser, G K (1965). On the presentation of the Proctor Medal of the Association for Research in Ophthalmology to Zacharias Dische. Invest. Ophthalmol. 4 (5): 746—748. PMID 5319138.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Захарій_Діше&oldid=43391804