Зерноїд попелястий
Зерноїд попелястий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець попелястого зерноїда
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Sporophila schistacea (Lawrence, 1862) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Spermophila schistacea | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зерноїд попелястий[2] (Sporophila schistacea) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 10,6-11 см, вага 12-13,7 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Забарвлення самців переважно попелясто-сіре, обличчя чорнувате, на щоках білі плямки. Крила темно-сірі, на крилах є невеликі білі "дзеркальця". Груди і живіт сірі, нижня частина живота і гузка білуваті. Лапи темно-сірі, очі темні, дзьоб жовтий. Самиці мають сірувато-коричневе або оливково-коричнве забарвлення, білі плями на щоках у них відсутні, дзьоби у самиць темно-сірі або чорнуваті. Представники підвиду S. s. incerta мають дещо більші розміри, ніж представники номінатичного підвиду, їх дзьоби товші, а плями на щоках у самців менші. Представники підвиду S. s. longipennis мають світліше забарвлення, ніж представники номінатичного підвиду, плями на щоках у них відсутні.
Підвиди
ред.Виділяють три підвиди:[3]
Поширення і екологія
ред.Ареал попелястих зерноїдів дуже фрагментований. Вони мешкають у Белізі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу і Болівії, а також на Тринідаді і Тобаго, трапляються на півдні Мексики. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах та на узліссях, у чагарникових і бамбукових заростях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Не приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться насінням, зокрема насінням бамбуку Chusquea simpliciflora. Гніздо чашоподібне, у кладці 3 яйця.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Sporophila schistacea. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 23 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 23 лютого 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |