Вікіпедія

Зехра Сай

Зехра Сай (тур. Zehra Say, ім'я при народженні Фатьма Зехра Більгін[1]; 18 лютого 1906(1906лютого18) — 16 грудня 1990) — турецька художниця, а також перша турчанка, що вийшла заміж за нормами ухваленого 1926 року світського сімейного кодексу, а не релігійних приписів, як це було раніше. За свої погляди про жіночу рівноправність стала одним із символів епохи Ататюрка[2]. Як художниця, знана своїми зображеннями природи, квітів та фруктів. Мати художниці Емель Сай та бабуся піаніста Фазила Сая[3].

Зехра Сай
тур. Zehra Say Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження18 лютого 1906(1906-02-18) Редагувати інформацію у Вікіданих
Анкара, Анкара, Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть16 грудня 1990(1990-12-16) (84 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Стамбул, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
(хвороба Альцгеймера Редагувати інформацію у Вікіданих)
Країна Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняMimar Sinan Fine Arts Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (2 Редагувати інформацію у Вікіданих)Emel Sayd Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народилася 1906 року в Стамбулі. 1925 року закінчила педагогічний ліцей в Ізмірі. 18 лютого 1926 року вийшла заміж за математика Фуата Сая. Цей шлюб став першим, проведеним за правилами ухваленого незадовго до цього сімейного кодексу, а не відповідно до релігійних приписів, як це було раніше[4]. У них було двоє дітей, Емель й Аркан.

Після заміжжя продовжила навчання в Академії образотворчих мистецтв, яку закінчила 1929 року. Після цього протягом 36 років викладала образотворче мистецтво. У 1960 — 1970-х роках викладала в США[3][5].

Перша виставка Сай відбулася досить пізно, 1982 року в Стамбулі[5], за ними були інші виставки[6]. Загалом мала 10 особистих виставок і багато спільних.

У зв'язку із хворобою Альцгеймера не змогла закінчити полотно «Острів Мауї», і попросила домалювати його свою дочку Емель Сай[4]. Вона на той момент ще не стала художницею, але закінчила картину. Згодом, на виставці, де вона демонструвалася, на неї звернув увагу скульптор Гюрдал Дуяр, який позитивно оцінив роботу Емель, це нагода могла стати однією з причин, що спонукали Емель стати художницею[7].

Померла 16 грудня 1990 року[8][9].

Шлюб

ред.

18 лютого 1926 року[10], коли Зехрі Сай, було 20 років, і вона працювала вчителькою, вона вийшла заміж за педагога Фуата Сая. За день до цього, 17 лютого 1926 року, у Туреччині було ухвалено світський Сімейний кодекс. Оскільки мовна реформа була проведена лише 1928 року, їхнє свідоцтво про шлюб було написане османською мовою[11]. Шлюб, який уклали Зехра та Фуат Саї став першим, проведеним, відповідно до світського сімейного кодексу, а не релігійних приписів, як це було раніше[12][13][14].

Офіційну новину про це одруження написав міністр юстиції Махмут Есат Бозкурт особисто[15].

Визнання

ред.

Міністр молоді та спорту Туреччини Авні Акйол вшанував Сай нагородою за її 50-річне служіння турецькому мистецтву[16].

Документальний фільм Таріка Акана «Atatürk'ün Alev Çiçekleri» 2016 року розповідає про реформи, пов'язані з жінками у період утворення Турецької Республіки, і про перше покоління жінок республіки. Окрім Зехри Сай у стрічці згадуються Сабіха Гьокчен, Муаззез Ільміє Чіг, Нужет Гьокдоган, Жале Інан, Халет Чамбел й Афет Інан[17].

Примітки

ред.
  1. ↑ Cikar, Jutta. Türkischer Biographischer Index. — Walter de Gruyter, 2004. — С. 884. — ISBN 3110965771.ISBN 9783110965773
  2. ↑ Resmi nikâhla evlenen ilk Türk kadını Zehra Say (тур.). Cumhuriyet. 14 червня 1987. с. 6. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 1 січня 2019 — через Cumhuriyet Arşivi. See:Talk:Zehra Say
  3. ↑ а б Şahamettin Kuzucular (16 вересня 2015). Zehra Say( 1906 İstanbul – 2004 ten sonra ). edebiyatvesanatakademisi.com (тур.). Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.
  4. ↑ а б Yarım kalan ada tablosu tamamlandı. Hürriyet (тур.). 14 грудня 2004. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
  5. ↑ а б Zehra Say. TurkishPaintings.com (тур.). Процитовано 19 квітня 2018.
  6. ↑ Minyatürde Gemiler (PDF). HorHor (тур.). 1991. Архів (PDF) оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.
  7. ↑ Yarım kalan ada tablosu tamamlandı (Turkish) . Hürriyet. 14 грудня 2004. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018. {{cite news}}: Вказано більш, ніж один |accessdate= та |access-date= (довідка)
  8. ↑ Yüzyıl başlarında 21 kadın ressam (PDF) (тур.). 21 квітня 1992. с. 11. 001508121006. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  9. ↑ Resmi nikâh öncüsü (тур.). Milliyet. 22 травня 1990. с. 1. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 1 січня 2019.
  10. ↑ Özdil, Yılmaz (2 березня 2016). 90 yillik enkaz oyle mi? (тур.). Sözcü. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 1 січня 2019.
  11. ↑ Menteşoğlu, Behman. Evet mi? Hayır mı?, Evlilik zor, bekârlık hoş zanaat! // Este Magazin. — Academy Istanbul Education and Culture Foundation, 2016. — Num. 6 (10). — S. 53. Процитовано 2018-05-12.
  12. ↑ (PDF) (Звіт) http://www.bakisarisakal.com/turkiyecumhuriyetindeilkresminikah.pdf. {{cite report}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  13. ↑ Aydoğan, Tolga (2017). Türkiye’deki İlk Resmi Nikah. tolgaaydogan.com (тур.). Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
  14. ↑ Uysal, Erhan (2 серпня 2017). Cumhuriyet tarihimizde ilk resmi nikâh (тур.). Kocaeli. Barış. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 1 січня 2019.
  15. ↑ Fuar'da Çifte Kumrular Heykeli açıldı. izmir.bel.tr (Turkish) . İzmir Metropolitan Municipality. 1 травня 2002. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  16. ↑ Baki Sarısakal. TÜRKİYE CUMHURİYETİ'NDE İLK RESMİ NİKÂH (PDF) (Звіт) (тур.). Процитовано 5 травня 2018.
  17. ↑ Atatürk'ün Alev Çiçekleri. kameraarkasi.org (тур.). Nâzım Hikmet Kültür ve Sanat Vakfı. Процитовано 12 травня 2018.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Зехра_Сай&oldid=44439158