Золочевський Віктор Никифорович
Віктор Никифорович Золоче́вський (нар. 10 грудня 1934, Харків — пом. 2 липня 2010) — український музикознавець і музичний педагог, доктор мистецтвознавства з 1974 року, професор з 1975 року; член Спілки композиторів України з 1965 року.
| Золочевський Віктор Никифорович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 10 грудня 1934 Харків, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 2 липня 2010 (75 років) |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | музикознавець, музичний педагог |
| Alma mater | Харківська державна консерваторія (1959) |
| Заклад | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Київський педагогічний інститут імені Горького Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства[d] |
| Вчителі | Тіц Михайло Дмитрович і Штогаренко Андрій Якович |
| Відомі учні | Острова Світлана Василівна |
| Членство | Спілка композиторів України |
Біографія
ред.Народився 10 грудня 1934 року в місті Харкові (нині Україна). 1959 року закінчив Харківську консерваторію, де навчався у класі Михайла Тіца; у 1962 році — аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР у Києві (керівник Андрій Штогаренко).
Протягом 1962—1967 років працював у Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського АН УРСР; у 1967—1974 роках — доцент, професор кафедри теорії та історії музики Київського педагогічного інституту; з 1975 року — професор кафедри композиції, оркестрування та музико-інформаційних технологій Київської консерваторії.[1] Помер 2 липня 2010 року[2].
Праці
ред.- «Українська народна музика у творчості В. М. Верховинця» // «Народна творчість та етнологія». 1960. № 3;
- «Ладо-гармонічні засади української радянської музики». Київ, 1964; 1976[3];
- «Українська народна пісня у творчості П. Чайковського» // «Народна творчість та етнологія». 1965. № 3;
- «Посилення ролі діатоніки в обробках українських народних пісень для голосу і фортепіано М. В. Лисенка» // Микола Лисенко — борець за народність і реалізм у мистецтві. Київ, 1965;
- «Образна виразність модуляції» // «Українське музикознавство». 1968. Випуск 3;
- «Модуляція і політональність» // «Українське музикознавство». 1969. Випуск 4;
- «Про модуляцію». Київ, 1972;
- «Композиційна і тематична будова в обробках народних пісень М. Леонтовича» // Творчість М. Д. Леонтовича. Київ, 1977;
- «Про музично-драматургічний принцип несподіваної розв'язки» // «Українське музикознавство». 1986. Випуск 21.
Примітки
ред.- ↑ Терещенко, А. К. Золочевський Віктор Никифорович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 10 жовтня 2024.
- ↑ Національна Спілка композиторів України. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Віктор Никифорович Золочевський - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 10 жовтня 2024.
Література
ред.- Золочевський Віктор Никифорович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 270 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- А. К. Терещенко. Золочевський Віктор Никифорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — ISBN 978-966-02-5721-4.