Зубані
Зубані́ — село в Україні, у Глобинській міській громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить на 1 січня 2011 року становить 454 особи. Село до 2020 було центром Зубанівської сільської ради. Також раді були підпорядковані села: Романівка та Руда. День села — 21 вересня[1].
село Зубані | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Кременчуцький район |
Тер. громада | Глобинська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53020010200025095 |
Основні дані | |
Населення | 454[1] |
Площа | 2,619 км² |
Густота населення | 203,82 осіб/км² |
Поштовий індекс | 39010 |
Телефонний код | +380 5365 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°32′47″ пн. ш. 33°33′46″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 33.56278° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
83 м |
Водойми | Хорол |
Місцева влада | |
Адреса ради | 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 285 |
Карта | |
Мапа | |
|
Географія
ред.Село Зубані знаходиться на лівому березі річки Хорол за 36 км від райцентру та за 40 км від залізничної станції Глобине. Вище за течією за 6 км розташовано село Радалівка, нижче за течією за 1,5 км розташовано село Романівка, на протилежному березі — село Іванове Селище. Довкола села проходить декілька іригаційних каналів. Селом проходить автомобільна дорога Т 1717.
Загальна площа населеного пункту — 261,9 га.
Історія
ред.На карті Боплана (середина XVII століття) поселення позначене як Зубанівка. У 2-й половині 17 — початку 18 століття належить до Остап'ївської сотні Миргородського полку[1].
До 1708 року Зубані були власністю бунчукового товариша А. Д. Горленка, що як співучасник Івана Мазепи був заарештований царським урядом, а маєтки його конфісковані. До 1716 року село знаходилось у володінні хорольського сотника Келеберди та остапівського сотника Яреми Юфименка[1].
У 1716 році Данилом Апостолом пожалуване синові А. Д. Горленка, бунчуковому товаришеві А. А. Горленку. На той час у Зубанях налічувалось 80 дворів, у 1726 — 97 дворів. Частину жителів села становили вільні козаки та кріпаки Пивгородського Миколаївського монастиря. 1781 року у селі — 219 дворів: з цього ж року, з ліквідацією полкового устрою, було віднесено до Говтвянського повіту Київського намісництва. 1787 року в Зубанях записано 709 душ чоловічої статі. з 1802 року село у складі Хорольського повіту Полтавської губернії, з 2-ї половини XIX століття стає центром Зубанівської волості. За переписом 1859 року у Зубанях — 221 двір, 2225 жителів, церква Богородиці з дзвіницею, при якій існувала бібліотека. У 1900 році в Зубанях була козацька сільська громада, яка налічувала (з прилеглими хуторами) 392 двори, 3216 жителі, існувала земська та церковно-парафіяльна школа[1].
Відбувалося 5 ярмарків на рік. З 1900 року працювала олійниця, у 1904 році засновано цегельний завод В. М. Ковніра. У 1910 році у селі — 285 дворів, 1 628 жителів[1].
Радянська окупація розпочалась в січні 1918 року. 7 березня 1923 року Зубані стають як центр сільської ради, увійшовши до складу Семенівського району Кременчуцького округу. 1 725 жителів (1923 р.) У 1926 році — 346 дворів, 1 746 жителів.
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 201 житель села загинув від голоду.[2]
З 1935 Зубані віднесено до складу Великокринківського району[1].
У період німецької окупації (14.09.1941-23.09.1943) німці стратили 12 жителів села, вивезли на примусові роботи 87 чоловік[1].
З 1964 року центральна садиба колгоспу «Іскра» (зерно-тваринницьке направлення, технічні культури), відділення зв'язку та ощадбанку, дитячий садок, будинок побуту, середня школа, лікарня, ветдільниця, аптека. Будинок культури на 350 місць, бібліотека. Село радіофіковане в 1960 році, електрифіковане у 1970 році. 1960 року закладено парк, 1975 року прокладено дорогу з твердим покриттям[1].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Глобинської міської громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Глобинського району, село увійшло до складу новоутвореного Кременчуцького району[4].
Населення
ред.Населення станом на 1 січня 2011 року становить 454 особи[1].
- 1716 — 80 дворів
- 1726 — 97 дворів
- 1781 — 219 дворів
- 1787 — 709 душ чоловічої статі
- 1859 — 221 двір, 2225 жителів
- 1900 — 392 двори, 3216 жителі (з прилеглими хуторами)
- 2001 — 534 жит.
- 2011 — 454 жит., 179 дворів
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 529 | 99.06% |
російська | 4 | 0.75% |
білоруська | 1 | 0.19% |
Усього | 534 | 100% |
Економіка
ред.Сільськогосподарські підприємства: ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», ПСГП «Зубані», СФГ «Оріон», СФГ «Шанс»[1].
№ | Назва підприємства | П. І. Б. керівника, телефон |
Вид діяльності |
Загальна площа земель, га |
Кількість працюючих, чол. |
---|---|---|---|---|---|
1 |
ВП АФ «Лан-2007» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» |
Хвостенко Валентин Віталійович | Вирощування зернових, технічних культур, розведення ВРХ та свиней, надання послуг в рослинництві і тваринництві | 1747,393 | 64 |
2 |
ПСГП «Зубані» | Петракій Олег Васильович | Вирощування зернових, технічних культур і надання послуг в рослинництві | — | 2 |
3 |
СФГ «Оріон» | Олефір Віктор Миколайов | Вирощування зернових, технічних культур, надання послуг в рослинництві і облаштування ландшафту | 349,3265 | 11 |
4 |
СФГ «Шанс» | Костенко Сергій Антонович | Вирощування зернових, технічних культур | 109,93 | 1 |
Освіта
ред.Працює[1]:
- Зубанівська ЗОШ I-III ступенів
Медицина
ред.У селі є[1]:
- Зубанівська лікарська амбулаторія
Культура
ред.Діють такі заклади культури[1]:
- Зубанівський будинок культури
- сільська бібліотека
Інфраструктура
ред.Село газифіковане. Зараз на території села діють[1]:
- Поштове відділення зв"язку
- 3 магазини
Архітектурні, історичні та археологічні пам'ятки
ред.- 1958 року встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що полягли (116 чоловік) на фронтах Другої світової війни[1].
- У селі — братська могила трьох радянських воїнів які загинули в 1943 році під час визволення села від німців[1].
Особистості
ред.- Кондуфор Юрій Юрійович — український історик та громадський діяч, доктор історичних наук, професор, академік АН УРСР. Член ЦК КПУ в лютому 1986 — червні 1990 року. Депутат Верховної Ради УРСР 5—7-го скликань.
- Коваленко Віктор Іванович (19.01.1897 - ?) - поручник 3-го Кінного полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії армії УНР.У листопаді 1920 р., в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою.
- Федоренко Василій Володимирович — Герой Радянського Союзу, український історик, академік АН України лауреат державної премії УРСР (1980) Ю. Ю. Кондуфур. Уродженець села.[6]
- У Зубанях на початку XX століття вчителював український письменник Степан Васильченко (1879—1932)[1].
- Павлов Михайло Федорович — заслужений лісівник України[7][8].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Зубанівська сільська рада [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Федоренко Василій Володимирович [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті «Герої країни» (рос.) (укр.)
- ↑ Указ президента України № 849/2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2019. Процитовано 14 лютого 2020.
{{cite web}}
: символ нерозривного пробілу в|title=
на позиції 26 (довідка) - ↑ 16 вересня — День працівників лісу