Зійшлись, побрались, поєднались…
«Зійшлись, побрались, поєднались…» — вірш Тараса Шевченка 1860 року, написаний у С.-Петербурзі.
| Зійшлись, побрались, поєднались… | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1860 | |||
| Опубліковано | 1861 | |||
|
| ||||
Написання та автографи
ред.Зберігся чистовий автограф вірша на окремому аркуші[1]; чистовий автограф у «Більшій книжці»[2][3].
Чистовий автограф не датований. Дата в автографі «Більшої книжки»: «5 декабря». Вірш датується дослідниками за автографом у «Більшій книжці» та його місцем серед творів 1860-го: 5 грудня 1860 року, та місцем написання — С.-Петербург[3].
Первісний автограф — на окремому аркуші[4], на якому перед тим невідомою рукою переписано вірш Шевченка «Н. Т. («Великомученице кумо!..»)». Текст закінчувався рядком 9. З цього автографа, з кількома виправленнями, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», текст якої остаточний[3].
Публікація
ред.Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» 1861 року (№ 8, стор. 1 — 2)[3].
За першодруком зроблено списки невідомою рукою: в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 року[5] та в рукописній збірці, яка зберігається в ДАРФ[6][3].
До збірки творів уперше введено у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року (СПб., стор. 662), де подано за першодруком[3].
Сюжет
ред.Вірш за темою й настроєм пов'язаний у першій частині з групою поезій 1860 року, в яких відбилися мрії поета про одруження й родинне життя («Подражаніє Едуарду Сові», «Росли укупочці, зросли», «Ликері»), а в другій — з групою віршів, написаних восени 1860го під враженням розриву з Л. Полусмаковою («Л.», «Якби з ким сісти хліба з'їсти», «Минули літа молодії»). Перші шість рядків твору — варіація теми родинного щастя, родинна ідилія. Дальші чотири рядки — антитеза до попередніх, крах вимріяної ідилії. Інтимно-автобіографічну тему (крах родинного щастя) тут своєрідно «об'єктивізовано» в розповіді про типову долю селянської родини, особисте щастя якої руйнується тодішнім суспільним ладом. Маючи ліричний підтекст, пов’язаний з власною драмою поета, вірш містить широке суспільне узагальнення. Поет ніби зливає тут своє особисте горе з безмежним горем народним, доводить, що його зруйнована мрія про родинне щастя — лише одна з мільйонів зруйнованих людських мрій[7].
Примітки
ред.- ↑ ІЛ, ф. 1, № 14
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 328
- ↑ а б в г д е «Зійшлись, побрались, поєднались…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 370; 759.] litopys.org.ua Процитовано 5 січня 2024
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 14
- ↑ ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 412
- ↑ ф. 112, оп. 2, № 471, арк. 49, під назвою «Послідні»
- ↑ «Зійшлись, побрались, поєднались…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 225-243.] izbornyk.org.ua Процитовано 5 січня 2024
Посилання
ред.- «Зійшлись, побрались, поєднались…» на порталі kobzar.ua