Вікіпедія

Казка про Хлопчиша-Кибальчиша

фільм 1964 року

«Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (рос. «Сказка о Мальчише-Кибальчише») — український радянський дитячий повнометражний кольоровий художній фільм 1964 року за мотивами твору Аркадія Гайдара «Казка про військову таємницю, про Хлопчиша-Кибальчиша і його тверде слово».

Казка про Хлопчиша-Кибальчиша
рос. Сказка о Мальчише-Кибальчише
Жанрдрама
військовий фільм
дитячий фільм
РежисерЄвген Шерстобитов
СценаристЄвген Шерстобитов
На основі«Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»
У головних
ролях		Сергій Остапенко, Тихонов Сергій Михайлович, Анатолій Юрченко, Мартінсон Сергій Олександрович, Леонід Галлісd і Капка Дмитро Леонтійович Редагувати інформацію у Вікіданих
ОператорМихайло Бєліков
КомпозиториАзон Фаттах, Володимир Рубін
МонтажА. Голубенко
ХудожникВалерій Новаков
КостюмерАлла Костенко
КінокомпаніяКиївська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка
Тривалість72 хв.
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР → УРСР УРСР
Рік1964
IMDbID 1869672 Редагувати інформацію у Вікіданих

Сюжет

ред.

У Радянській країні сільські діти граються на вулиці в хованки. Один з них, Хлопчиш-Кибальчиш, демонструє відвагу, витягнувши з колодязя хлопчика, що необачно там сховався. Водночас жадібний Хлопчиш-Поганиш за яблуко видає, де ховаються інші. В село пробирається шпигун ворогів — буржуїнів, і підкупляє Хлопчиша-Поганиша солодощами й обіцянками. Буржуїни готуються напасти на країну і шпигун хоче вивідати Військову Таємницю — звідки береться в жителів сила битися, хоч які б не були втрати.

Прибуває гонець зі звісткою про війну. Батько Хлопчиша-Кибальчиша вирушає стримувати буржуїнів, поки не прибуде Червона армія. Кибальчиш сторожить поле і підстрелює шпигуна, коли той підпалює збіжжя. Поганиш за солодощі служить шпигуну шкідництвом — підкладає камені під коси та вставляє палиці в колеса.

Знову прибігає гонець і просить про підмогу. Старший брат Кибальчиша слідом за батьком вирушає на війну. Незабаром гонець прибуває востаннє, поранений і без коня, та просить дати ще допомоги. З дорослих в селі лишився тільки старий немічний дід. Кибальчиш закликає дітей іти воювати з буржуїнами. Поганиш приєднується, щоб не видати своєї зради.

Шпигун вимагає в діда видати Військову Таємницю. Той обдурює його і скидає в колодязь. Діти тим часом стримують наступ ворогів. Головний буржуїн дізнається, що веде їх Хлопчиш-Кибальчиш. Хлопчиш-Поганиш неохоче допомагає на війні. Він не приносить вчасно боєприпаси, тому буржуїни оточують дітей. Вони б'ються чим можуть, але буржуїни лякаються Поганиша, який ніс набої. Шпигун дає Поганишу бомбу, а його самого схоплює Кибальчиш з друзями. Тоді шпигун видає зраду Поганиша, та йому не вірять. Склад з припасами вибухає і дітей схоплюють буржуїни.

Головний буржуїн наказує вивідати в Кибальчиша Військову Таємницю. Поганиша приймають в буржуїнство, призначають йому купу солодощів і нагороджують орденом, а всіх полонених дітей віддають йому в прислугу.

Прибуває Червона армія і Головний буржуїн хоче якомога швидше дізнатись Військову таємницю. Буржуїнів розбивають і вони відступають. Хлопчиш-Кибальчиш каже, що є таємниця, але він її не видасть, а самі буржуїни не здогадаються. Буржуїни тікають, але Кибальчиша встигають стратити. Поганиш лишається в палаці буржуїнів, який обвалюється. На місце загибелі Кибальчиша приходять червоноармійці та віддають шану його жертві.

У ролях

ред.

У головних ролях:

В інших ролях:

Знімальна група

ред.

Нагороди

ред.
  • 1965: Приз ЦК ЛКСМ України найкращому фільму для молоді
  • 1965: Кінофестиваль дитячих і юнацьких фільмів у Харкові — Диплом Євгенові Шерстобитову за найкращу режисерську роботу

Критика

ред.

За СРСР «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» здобула відомість як класичний дитячий фільм, покликаний формувати у підростаючого покоління уявлення про історію та службу вітчизні[1].

Після розвалу СРСР фільм почав сприйматися як агітаційний, в якому образ капіталістичних «класових ворогів» — буржуїнів, змішується з білогвардійцями та нацистами[2]. Відзначалося, що він продовжує лінію післявоєнної мілітаризації в радянській культурі[3].

Вплив

ред.

Образ Хлопчиша-Поганиша після занепаду радянської ідеології став використовуватися для характеристики різноманітних осіб, переважно політиків, яким приписується продажність[4].

Російський письменник і журналіст Федір Раззаков відгукувався, що фільм прямо суперечить насталій реальності: «…радянський фільм, знятий за нею [казкою] в 1964 році Євгеном Шерстобитовим, в капіталістичній Росії потрапив в розряд заборонених — його не показують по телебаченню, не згадують у пресі. Що цілком зрозуміло: ця, на вигляд безневинна дитяча казка, насправді є одним з найталановитіших творів, що викриває новоявлених російських буржуїнів. Один Хлопчиш-Поганиш чого вартий — в його образі можна побачити всіх нинішніх продажних діячів, які за „медовий пряник“ і орден зрадника першого ступеня готові відректися від кого завгодно: від власних батьків, товаришів і рідної Батьківщини»[5].

Примітки

ред.
  1. ↑ Баранов, О. А. (1979). Экран становится другом: Из опыта работы учителя. Москва: Просвещение. с. 23.
  2. ↑ Столичные новости :: ТОВАРИЩ МАЛЬЧИШ. archive.li. 20 лютого 2005. Архів оригіналу за 20 лютого 2005. Процитовано 4 серпня 2018.
  3. ↑ http://www.dovzhenkocentre.org/rus/event/209/. www.dovzhenkocentre.org. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  4. ↑ правды», Комсомольская правда | Сайт "Комсомольской (21 січня 2004). Кто сегодня Мальчиш-Плохиш?. KP.RU — сайт «Комсомольской правды» (рос.). Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  5. ↑ г., Издательство «Советская Россия», © 2018. ПЕРЕВЁРТЫШИ. www.sovross.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Казка_про_Хлопчиша-Кибальчиша&oldid=43797989