Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl, дослівно — «озеро чорної протоки») — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².

Кара-Богаз-Гол
туркм. Garabogazköl Aylagy Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
41°21′07″ пн. ш. 53°35′43″ сх. д. / 41.351930555556° пн. ш. 53.595230555556° сх. д. / 41.351930555556; 53.595230555556 Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування
Країна  Туркменістан[1],  Російська імперія і  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Регіон Балканський велаят Редагувати інформацію у Вікіданих
Геологічні дані
Тип затока Редагувати інформацію у Вікіданих
Частина від Каспійське море Редагувати інформацію у Вікіданих
Розміри
Площа поверхні 18 400 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Висота −33 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Глибина макс. 3,5 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина 193 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина 154 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Берегова лінія 730 км Редагувати інформацію у Вікіданих
Об'єм 128 800 000 000 кубічний метр Редагувати інформацію у Вікіданих
Вода
Солоність 350 ‰ Редагувати інформацію у Вікіданих
Басейн
Інше
Кара-Богаз-Гол. Карта розташування: Туркменістан
Кара-Богаз-Гол
Кара-Богаз-Гол (Туркменістан)
Мапа

CMNS: Кара-Богаз-Гол у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.

До 1980 року — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалася з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 році протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (понад 310 ‰). У 1984 році для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно змінюється залежно від сезону.

Етимологія

ред.

Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро чорної пащі (горла)» або як «Озеро чорної протоки» (слово bogaz має два значення).

Промислове значення

ред.

Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, бльодит, епсоміт та інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300 ‰) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової й гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу та інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним із найбільших родовищ мірабіліту.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. GeoNames — 2005.

Література

ред.