Катеринка (село)

село Катеринка
Країна	Україна
Область	Миколаївська область
Район	Первомайський район
Тер. громада	Кам'яномостівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA48080070050048709
Основні дані
Засноване	1500
Населення	967
Площа	0,002 км²
Поштовий індекс	55263
Телефонний код	+380 5161
Географічні дані
Географічні координати	47°55′43″ пн. ш. 30°47′44″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	77 м
Водойми	річка Кодима
Місцева влада
Адреса ради	55231, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с-ще Кам’яний Міст, вул. Заводська, 1
Карта
	Катеринка
	Катеринка
Мапа
	Катеринка у Вікісховищі

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Катеринка (значення).

Катери́нка — село в Україні, у Кам'яномостівській селищній громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 967 осіб.

Історія

XVIII—XIX ст.

В 1794 році власником земель довкола Пустища Безіменного став полковник Михайло Штриков. Для облаштування нових земель він переселив 42 сім'ї селян-кріпаків з села Дроздовиця Городнянського повіту Чернігівської губернії. Прибулі насамперед звели дерев'яну церкву, яка була освячена 6 грудня (25 листопада за старим стилем) 1794 року в день Святої великомучениці Катерини. Від церкви і пішла назва села. В 1799 році в селі налічувалось 127 дворів, у яких проживало 580 осіб обох статей. В 1816 році на місці старої церкви збудовано нову кам'яну. Після смерті поміщика Штрикова, Катеринка разом з прилеглими 5362 десятинами землі перейшла до сусідського поміщика Олександра Бакуринського. На початку 1850-х років в селі нараховувалось 178 дворів. Після збанкрутіння Бакуринського, село було продане з торгів. Новим його власником став підпоручик Дмитро Бенардакі.

Після скасування кріпосного права Катеринка була віднесена до Кам'яномостівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії.

В 1896 році в селі діяла школа грамоти (відкрита в 1872 році), де навчались 60 дітей, був лікар, 5 лавок і 2 корчми.

Початок XX ст.

Після Лютневої революції 1917 року в селі встановлено владу Української Центральної Ради, а згодом Української Народної Республіки. Протягом наступних чотирьох років влада в селі неодноразово змінювалась, доки остаточно не розпочалась радянська окупація.

Наприкінці 1929 року в селі розпочато примусову колективізацію, у результаті було створено перший колгосп (СОЗ імені Сталіна).

Внаслідок політики розкуркулення найбільш заможна і працьовита частина селян була репресована та пограбована більшовиками. Навесні 1930 року понад 250 сімей вийшло з колгоспу. В ньому залишилось лише 34 сім'ї катеринчан. Вже за рік силою і погрозами в колгоспи було зігнано майже всіх мешканців села. Замість одного було створено три і ще один в Петрівці.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 360 жителів села^[1].

Німецько-радянська війна

16 серпня 1941 року Катеринка була окупована німецько-румунськими військами.

Село було включене до складу Голтянської претури Голтянського повіту губернаторства Трансністрія. Була створена примарія на чолі з примарем. Першим примарем Катеринки румуни призначили Арсентія Писаревського. Колгоспи були перетворені в сільсько-господарські общини. Для нагляду і контролю було створено жандармські пости. Катеринка входила до Кримківського жандармського посту, начальником якого був плутонер (старшина), а згодом локотинент (лейтенант) Кирило Анушку. Крім того, у селі було створено сільську поліцію.

Для боротьби з окупантами в селі була створена бойова група на чолі з Михайлом Клименюком, яка входила до складу Кримківської молодіжної підпільної організації «Партизанська Іскра».

21 березня 1944 року Катеринка була звільнена частинами 5-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту.

Повоєнні роки

Після визволення села почалась відбудова в першу чергу колгоспів. За роки окупації до Румунії було вивезено весь сільгосподарський інвентар, майже всіх корів і бджіл.

11 серпня 1950 року на загальних зборах колгоспників було вирішене питання про об'єднання всіх чотирьох колгоспів в єдине господарство — колгосп імені Сталіна. 25 листопада 1956 року загальні збори колгоспників вирішили відмовитися від свого найменування і назвали його «Маяк комунізму».

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 997 осіб, з яких 426 чоловіків та 571 жінка.^[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 960 осіб.^[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	94,62 %
російська	4,55 %
молдовська	0,52 %
білоруська	0,21 %
болгарська	0,10 %

Сьогодення

В селі діє навчально-виховний комплекс, до якого входять дошкільне відділення, і загальноосвітня школа I—III ступенів. Функціонує дільнична лікарня, аптека, бібліотека, низка магазинів. Відкрито стаціонарне відділення УПСЗН Первомайського району для перебування самотніх людей похилого віку.