Келдиш Михайло Фомич
Михайло Фомич Келдиш (1839, Варшава, Царство Польське[1] — 1920, Крим) — лікар, дід Мстислава Келдиша[2][3], таємний радник (1904).
| Келдиш Михайло Фомич | |
|---|---|
рос. Михаил Фомич Келдыш  | |
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Михаил Фомич Келдыш  |
| Народився | 1839 Варшава, Російська імперія |
| Помер | 1920 Крим |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | лікар |
| Alma mater | Імператорська медико-хірургічна академіяd Варшавська православна духовна семінарія |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Війна | Кавказька війна і Російсько-турецька війна 1877–78 |
| Діти | Vsevolod Keldychd |
| Нагороди |    |
Біографія
ред.Син православного псаломщика з Варшави, Фоми Симоновича Келдиша. Мати — Олександра Йосипівна.
Вищу освіту отримав у Варшавській духовній семінарії, але потім поступив у Петербурзьку військово-хірургічну академію. Келдиш захистив дисертацію, став доктором медичних наук.
У 1862 році визначений «медиком для відряджень» при першому військово-сухопутному госпіталі в Петербурзі, потім в Кавказький військовий округ. Всього прослужив близько двадцяти років, брав участь у Кавказькій війні та війні з турками.
Брав участь у науковій експедиції до Середньої Азії, боровся з епідеміями чуми та холери.
Під час служби в Ризі Михайло Фомич в 1897 році вступив до Товариства російських лікарів, в наступному ж році обраний головою правління.
Найвищим наказом від 4 липня 1904 року був проведений в таємні радники зі звільненням від служби за проханням із мундиром[4].
Після звільнення від служби по 1909 рік працював у Казані приватно-практикуючим лікарем[5]. Був зарахований до російського дворянства. Помер у 1920 році в Криму.
Наукова діяльність
ред.Під час служби в Грозненському військовому госпіталі проводив дослідження «кавказьких тропічних лихоманок». Ці дослідження лягли в основу його дисертації на ступінь доктора медицини[2].
У 1879 році вперше склав медико-топографічний опис Закаспійського краю у складі Ахал-текінської експедиції, зробив нарис санітарного стану військ, що там розташовувалися. Результати роботи були опубліковані в"Медицинском сборнике" Кавказького медичного товариства і у «Военно-медицинском журнале».
Визнання та нагороди
ред.Вже після звільнення від служби Келдиш став одним із п'яти почесних членів Товариства російських лікарів (інші чотири — були лауреати Нобелівської премії Павлов і Мєчников, Бехтерев і ризький архієпископ Агафангел, пізніше зарахований Православною церквою до лику святих)[2].
- орден св. Анни ІІІ ст. (1871), за праці з припинення в загоні епідемій цинги та холери[2]
- орден Св. Володимира IV ст. (1872) за праці з припинення в загоні епідемій цинги та холери[2]
- орден Св. Станіслава ІІ ст. (1880),
- орден Св. Анни ІІ ст. (1882),
- орден Св. Володимира ІІІ ст. (1888);
- орден св. Станіслава І ст. (1898).
Сім'я
ред.Виховав 5-х дітей;
- 1-ша дружина Наталія Миколаївна Брусилова, двоюрідна сестра генерал-ад'ютанта, генерала від кавалерії Брусилова Олексія Олексійовича;
- Всеволод Михайлович (13.6.1878— 19.11.1965) — дивізійний інженер (26.4.1940), генерал-майор інженерно-технічної служби (28.4.1943);
- 2-га дружина Юліївна Швайкерт;
- Олександр Михайлович (13.12.1866 — 1965) — підполковник;
- Ігор Михайлович (10.5.1892-24.2.1968) — капітан Білої армії;
- Георгій Михайлович — поручик.
- Ксенія Михайлівна.
Примітки
ред.- ↑ Келдыш Михаил Фомич. hrono.
- ↑ а б в г д Вера Всеволодовна Келдыш, ЦАГИ. Семья Келдышей. http://xn--d1abof0er.xn--p1ai/.
- ↑ Семья Келдышей и Рига. Светлана Ковальчук, Александр Гурин.
- ↑ Келдыш // Производятся // О чинах гражданских // Июля 4-го дня, в Петергофе // Высочайшие приказы. По военному ведомству // Разведчик : журнал. — 1904. — № 719 (11 січня). — С. 807.
- ↑ Келдыш Мих. Фом. // Алфавитный список лиц, имеющих право на производство в России врачебной практики // Российский медицинский список, изданный Управлением главного врачебного инспектора Министерства внутренних дел на 1909 год. Списки врачей <…> по сведениям к 15 марта 1909 г. — СПб. : типография Министерства внутренних дел, 1909. — С. 183.