Вікіпедія

Керолайн Кріадо Перес

Керолайн Кріадо Перес (нар. 1984, Бразилія) — британська феміністична активістка, публіцистка, письменниця та журналістка.

Керолайн Кріадо Перес
англ. Caroline Criado Perez
Народилася1984(1984)
Бразилія
ПідданствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьжурналістка
Галузьфемінізм[1], гендерні дослідження[1], гендерна лінгвістика[1], журналістика[1] і ринкознавство[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдякипубліцистика, журналістика та політичний активізм
Alma materКібл-коледж, Оксфорд
Лондонська школа економіки та політичних наук
Знання мованглійська[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокфемінізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusНевидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків і Do it like a womand Редагувати інформацію у Вікіданих
НагородиОрден Британської імперії
IMDbID 5785648 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтcarolinecriadoperez.com
Керолайн Кріадо Перес
у соціальних мережах
Керолайн Кріадо Перес на сайті Twitter

Її перша публічна кампанія «Жіноча кімната» була спрямована на збільшення представленості жінок-експерток у ЗМІ. В 2017 році рона провела кампанію проти зникнення з британських банкнот зображення Елізабет Фрай, єдиного на той момент зображення жінки на британських банкнотах (крім зображення королеви Єлизавети II). В результаті Банк Англії помістив на десятифунтову банкноту зображення письменниці Джейн Остін.[3] Кампанія спричинила велику хвилю цькування Кріадо Перес та інших жінок у соцмережах, особливо в Твіттері, в результаті чого Твіттер оголосив про наміри доопрацювати свої процедури скарг на користувачів. В 2018 році Кріадо Перес добилася встановлення на площі перед Вестмінстерським палацом пам'ятника британській суфражистці Міллісенті Фосетт, до сотої річниці отримання жінками права голосу у Великій Британії.

В 2019 році вийшла її книга «Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків» (англ. Invisible Women: Exposing Data Bias in a World Designed for Men), яка стала бестселером і була перекладена багатьма мовами. В ній детально і з численними науковими прикладами ілюструється, що сучасний світ, побудований чоловіками для чоловіків, є незручним для жінок, і як потреби й інтереи жінок часто забувають врахувати.[4] Український переклад цієї книги випустило видавництво «Vivat» в 2021 році.[5]

Рання біографія

ред.

Керолайн Кріадо Перес народилась в 1984 році в Бразилії. Її батько, Карлос Кріадо Перес, бізнесмен аргетинського походження і колишній виконавчий директор британської мережі супермаркетів «Safeway». Її мати Елісон Кріадо Перес була британською медсестрою, яка працювала в організації «Лікарі без кордонів» і їздила з гуманітарними місіями в інші країни.[6][7] Протягом дитинства Керолайн її родина жила в кількох країнах,[8] включно з Іспанією, Португалією, Тайванем, і звісно, Великою Британією.[7] Коли Керолайн було 11 років, її батько переїхав до Нідерландів, а сама вона була відправлена до школи-інтернату в місті Оундел в Нортгемптонширі[9]. За її словами, в цій школі панувала "культура залякування".[7]

Після закінчення школи Кріадо Перес протягом року вивчала історію в університеті в Лондоні, потім полишила навчання.[10] З юності мріючи про оперну кар'єру, почала брати приватні уроки співу, фінансуючи їх тимчасовими підробітками.[11] Після цього кілька років пропрацювала в галузі цифрового маркетингу,[12] а потім вступила до Кібл-коледжу Оксфордського університету вивчати англійську мову і літературу. Закінчила університет в 2012 році. Вивчення гендерної лінгвістики під час навчання в університеті, а також прочитання книги Дебори Кемерон про гендерні займенники в англійській мові, зробили Керолайн Кріадо Перес феміністкою.[10]

Кріадо Перес зайняла призове місце на студентському письменницькому конкурсі Лондонської бібліотеки в 2012 році, отримала тисячу фунтів та інші призи.[13] В тому ж році вона почала працювати редакторкою фармацевтичного порталу,[12] а в 2013 році навчалася в магістратурі Лондонської школи економіки на тему гендерних досліджень.[7]

В червня 2013 року в інтерв'ю журналістці Кеті Ньюман з "The Telegraph" Керолайн Кріадо Перес сказала: «Культура, в якій ми живемо, складається з дрібних актів сексизму, які можна ігнорувати, але коли думаєш про них всіх разом, то починаєш бачити закономірність».[14]

Кампанії

ред.

Представленість жінок у ЗМІ

ред.

В листопаді 2012 року разом із Кетрін Сміт Кріадо Перес заснувала вебсайт «Жіноча кімната» (англ. Women's Room), метою якого був збір пропозицій щодо того, як збільшити представлення жінок-експерток у ЗМІ, і донести цю інформацію до журналістів.[15][16] Приводом для створення цього сайту стали два послідовні випуски передачі на радіостанції «BBC Radio 4», в яких обговорювались запобігання підлітковим вагітностям та раку молочної залози, і в яких всі запрошені експерти були чоловіками, як і всі журналісти.[17][18] Одним із запрошених експертів був Ентоні Селдон, директор Веллінгтон-коледжу. Керолайн Кріадо Перес пізніше писала, що хоч Селдон і є авторитетом в британській політичній історії, тема тієї розмови його не стосувалась.[19] Вона прокоментувала цей нерепрезентативний, як по соціальній ознаці, так і по статевій, вибір експертів для дискусій на телебаченні так: «Ці голоси визначають хід дискусії, і тому мають величезний вплив на нашу наразі популістську суспільну політику. Якщо ж суспільна політика настільки залежить від ЗМІ, давайте тоді вже зробимо так, щоб ЗМІ дійсно представляли суспільство».[18]

Жінки на банкнотах

ред.

В 2017 році Керолайн Кріадо Перес розкритикувала рішення Банку Англії замінити на п'ятифунтовій банкноті Елізабет Фрай на Вінстона Черчилля, в результаті чого на британських банкнотах не залишилось би жодної жінки (окрім королеви).[20] Назвавши Черчилля "ще одним білим чоловіком", Керолайн послалась на Закон про рівність 2010 року, який зобов'язував державні установи "ліквідувати дискримінацію". В той же час були відсутні докази того, що Банк діяв з "належним розумінням", як того вимагає закон, оскільки деталі процесу ухвалення рішення так і не опублікували.[21] Щоб обговорити цю проблему, Кріадо Перес зустрічалась із посадовцями Банку Англії.[20][22] Кампанія, яка отримала підтримку 35 тисяч підписантів петиції та зібрала кошти на потенційну судову справу,[23][20] змусила Марка Керні, новопризначеного директора Банку Англії, оголосити, що зображення письменниці Джейн Остін з'явиться на десятифунтовій банкноті замість Черчилля.[3][22]

В своїй статті для газети «London Evening Standard» у вересні 2017 року Керолайн Кріадо Перес пообіцяла віддати місцевому притулку для жінок найпершу десятифунтову банкноту нового зразка, яка потрапить їй до рук.[24] Багато хто послідували її прикладу.

Цькування в соціальних мережах

ред.

Рішення Банку Англії в липні 2013 року розмістити на десятифунтовій банкноті зображення Джейн Остін спричинило хвилю погроз на адресу Керолайн Кріадо Перес та інших жінок у Твіттері, включно із погрозами згвалтування чи вбивства.[25] Керолайн Кріадо Перес розповіла, що в цей період часу вона отримувала по 50 таких погроз на годину,[26] але все, що їй запропонували, це заповнити спеціальну форму на сайті Твіттера із описом ситуації, що, на її думку, не було достатнім.[27] Кріадо Перес сказала, що на піку ситуації з погрозами вона втратила три кілограми, не могла їсти чи спати та була нездатна нормально функціонувати.[28]

В той час, як ця ситуація повністю захопила її життя,[29] Твіттер не брав на себе жодної відповідальності за вміст розміщуваних в ньому твітів, і лише радив користувачам у таких ситуаціях зв'язатися з місцевими правоохоронними органами.[27] Кріадо Перес зазначила, що така кампанія переслідування, спровокована незначним питанням, "показує, що це не про те, що роблять жінки, і не про фемінізм; це про те, що деякі чоловіки просто не люблять жінок, і не люблять, коли жінки з'являються в суспільному порядку денному".[30] "На чоловіків нападають за те, що вони сказали чи зробили щось, що комусь не сподобалось, а от на жінок нападають лише за те, що з'явилися в центрі уваги".[31]

Внаслідок цього з'явилася петиція, в якій платформу Твіттер закликали створити нормальні процедури подачі скарг на агресивну поведінку, і вона швидко набрала 110 тисяч підписів.[26] Британська журналістка та письменниця Кейтлін Моран організувала на 4 серпня 2013 року день бойкоту Твіттера, щоб змусити його змінити свої правила та практики.[30][32] Але ще 3 серпня Тоні Вонг, головний менеджер Твіттера у Великій Британії, заявив що буде введена проста (в один клік) система скарг на твіти з погрозами,[23] а також приніс вибачення жінкам, яким погрожували через цю соціальну мережу.[33]

Статуя Міллісенти Фосетт

ред.
 
Церемонія відкриття пам'ятника Міллісенті Фосетт. Сам пам'ятник праворуч. Ліворуч на сцені (зліва направо): Керолайн Кріадо Перес, Садік Хан (мер Лондона) та Тереза Мей (прем'єр-міністерка Великої Британії).

8 березня 2016 року, у Міжнародний жіночий день, Керолайн Кріадо Перес помітила, що на площі перед Вестмінстерським палацом (будівлею британського парламенту) не було жодного пам'ятника жінці, хоча було 11 пам'ятників чоловікам, включно із Вінстоном Черчиллем та Нельсоном Манделою.[34][35]

Вона запустила кампанію за встановлення там пам'ятника британській феміністці і суфражистці Міллісенті Фосетт, якраз до сотої річниці ухвалення Закону про народне представництво 1918 року, який дав жінкам право голосу. В журналі "New Statesman" вона написала: «Якби ми жили у справедливому світі, то жінки, не пов'язані із монархією, не складали б мізерні 2.7 % всіх пам'ятників у Великій Британії. Але ми не живемо в справедливому світі. І я з реалізмом ставлюся до швидкості змін».[34] Її відкритий лист Садіку Хану, нообраному меру Лондона, опублікований в газеті "The Daily Telegraph" в травні наступного року, підписали ще деякі відомі жінки, наприклад, акторка Емма Вотсон.[36] Пізніше Садік Хан оголосив про свою згоду із таким розвитком подій, однак на тому етапі не погодився з місцем розташування пам'ятника, про яке просила Перес.[37] В червні Керолайн Кріадо Перес представила петицію, яка зібрала 74 тисячі підписів, на події, організованій Спілкою імені Міллісенти Фосетт в будівлі Парламенту.[38]

В квітні 2017 року Садік Хан оголосив, що створення пам'ятника доручили скульпторці Джилліан Верінг. Прем'єр-міністерка Великої Британії Тереза Мей також схвалила це рішення.[39] Таким чином, Міллісента Фосетт стала першою жінкою, пам'ятник якій з'явився на площі перед Парламентом, а Джилліан Верінг стала першою жінкою-скульпторкою, робота якої там з'явилася.[40] Під час оголошення про плани поставити пам'ятник Садік Хан сказав: «Це просто неправильно, що через століття після отримання жінками права голосу Парламентська площа все ще залишається виключно чоловічою зоною, і я з нетерпінням чекаю, що це зміниться, завдяки кампанії, яку розпочала Керолайн».[40] Церемонія відкриття статуї відбулась 24 квітня 2018 і була присвячена сторічній річниці отримання жінками права голосу в 1918 році.[41] На постаменті статуї вибиті імена і зображення 55 жінок і 4 чоловіків, які боролися за отримання жінками права голосу.[41][42]

Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків

ред.
Докладніше: Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків

Написана в 2019 році книга «Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків» описує випадки гендерної нерівності й сексизму в суспільстві та проблеми жінок і дівчат у світі, в якому домінують чоловіки. Крім української, бестселер Кріадо Перес переклали багатьма мов, серед яких французька, німецька, голандська, італійська, іспанська, фінська, португальська, румунська, російська, перська, шведська, іслансдська, данська, грецька, литовська, естонська, чеська, словацька, турецька та китайська.[43]

Нагороди

ред.

За успіхи в кампанії щодо зображень жінок на банкнотах Керолайн Кріадо Перес в листопаді 2013 року отримала відзнаку як найкращий правозахисник року від громадської організації «Національна рада з громадянських свобод».[44]

В тому ж 2013 році вона потрапила до списку «100 жінок», проєкту BBC, який досліджує роль жінок у XXI столітті.[45]

В 2015 році вона стала кавалеркою Ордену Британської імперії за її зусилля з просування рівності і розмаїття, особливо в сфері ЗМІ.[46]

В 2019 році виграла Приз за наукові книжки Лондонського королівського товариства (англ. Royal Society Prizes for Science Books) а також Премію за найкращу книгу про бізнес від Financial Times (англ. Financial Times Business Book of the Year) за книгу «Невидимі жінки».[47][48]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б Jane Austen to be face of the Bank of England £10 note [Джейн Остін з'явиться на банкноті в 10 фунтів стерлінгів]. BBC News. 24 липня 2013. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  4. ↑ Saini, Angela (11 березня 2019). Invisible Women by Caroline Criado Perez – review. The Guardian. Процитовано 14 березня 2021. (англ.)
  5. ↑ Керолайн Кріадо Перес (2021). Невидимі жінки: як вижити у світі, де навіть цифри брешуть на користь чоловіків. Vivat. ISBN 9789669824189.
  6. ↑ Alison Criado-Perez. Blogs from Doctors Without Borders. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  7. ↑ а б в г Хаттенстоун, Саймон (4 серпня 2013). Caroline Criado Perez: 'Twitter has enabled people to behave in a way they wouldn't face to face' [Керолайн Кріадо Перес: "Твіттер дав людям можливість поводитись так, як би вони не поводились віч-на-віч"]. The Guardian. Процитовано 20 квітня 2015. (англ.)
  8. ↑ Денніс, Харріет (30 липня 2013). City Diary: Campaigns are family currency for banknote protester Caroline Criado Perez. The Daily Telegraph. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  9. ↑ Інг, Люсі (грудень 2014). Speaking Up For Women. Oundle Chronicle. Процитовано 24 квітня 2018. (англ.)
  10. ↑ а б Томпсон, Дженіфер (10 листопада 2017). Who expects death threats for asking for a woman on a banknote?. Financial Times. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  11. ↑ The London Library Student Prize Winner and Runners Up 2012 (PDF). The London Library Magazine. березень 2012. с. 22. Архів оригіналу (PDF) за 29 жовтня 2012. (англ.)
  12. ↑ а б Caroline Criado Perez. Eye for Pharma. Процитовано 15 квітня 2018. (англ.)
  13. ↑ Winner announced. London Library Student Prize. 30 березня 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 5 серпня 2013. (англ.)
  14. ↑ Ньюман, Кеті (6 червня 2013). Meet the woman fighting the Bank to keep females on fivers [Зустрічайте жінку, яка бореться за збереження жіночого обличчя на п'ятірці]. The Daily Telegraph. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  15. ↑ Дрісколл, Броган (15 березня 2013). Caroline Criado Perez, The Women's Room Co-Founder, On Female Experts, Feminism And Media. The Huffington Post. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  16. ↑ Шалай, Георг (5 листопада 2012). U.K. Web Site to Help BBC Get More Female Experts on Air [Британський сайт, який сприяє BBC у тому, щоб в його ефірі було більше жінок-експертів]. The Hollywood Reporter. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  17. ↑ About Us. The Women's Room. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  18. ↑ а б Кріадо Перес, Керолайн (5 листопада 2012). Female experts for BBC interviews wanted. Your suggestions please [Потрібні жінки-експерти для інтерв'ю на BBC. Подавайте ваші пропозиції.]. The Guardian. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  19. ↑ Кріадо Перес, Керолайн (5 листопада 2012). Finding female experts – doing the BBC's job for them [Пошук жінок-експертів - роблячи роботу BBC за них]. New Statesman. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  20. ↑ а б в Кріадо Перес, Керолайн (4 липня 2013). Women on bank notes: is the Bank of England finally listening? [Жінки на банкнотах: невже Банк Англії нарешті дослуховується?]. The Guardian. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  21. ↑ Хіндж, Деніел (11 червня 2013). Bank of England faces legal challenge over all-male banknote roster [Банк Англії стикнувся із юридичними проблемами внаслідок скандалу із повністю чоловічими банкнотами]. Central Banking. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  22. ↑ а б Аллен, Кеті; Стюарт, Хітер (24 липня 2013). Jane Austen to appear on £10 note [Джейн Остін з'явиться на десятифунтовій банкноті]. The Guardian. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  23. ↑ а б Беннхолд, Кетрін (4 серпня 2013). Bid to Honor Austen is not universally acknowledged. The New York Times. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  24. ↑ Кріадо Перес, Керолайн (13 вересня 2017). Caroline Criado Perez on her fight to bring a woman onto the new £10 note [Керолайн Кріадо Перес і їїборотьба за те, щоб жінка опинилась на новій десятифунтовій купюрі]. London Evening Standard. Процитовано 14 вересня 2017. (англ.)
  25. ↑ Кріадо Перес, Керолайн (27 липня 2013). After the Jane Austen announcement I suffered rape threats for 48 hours, but I'm still confident the trolls won't win [Після оголошення про Джейн Остін, я отримувала погрози згвалтуванням протягом 48 годин під ряд, але я все ж впевнена, що тролі не переможуть]. New Statesman. Процитовано 28 квітня 2020.
  26. ↑ а б Сміт-Спарк, Лора (2 серпня 2013). Calls for action as female journalists get bomb threats on Twitter [Заклики до дій під час того, як жінки-журналісти отримують погрози в Твіттері]. CNN. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  27. ↑ а б Баттерсбі, Люсі (29 липня 2013). Twitter criticised for failing to respond to Caroline Criado Perez rape threats [Твіттер піддався критиці за неспроможність відреагувати на погрози згвалтуванням на адресу Керолайн Кріадо Перес]. The Age. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  28. ↑ Дей, Елізабет (8 грудня 2013). Caroline Criado Perez: 'I don't know if I had a kind of breakdown' [Керолайн Кріадо Перес: "я не знаю чи це в мене було щось типу нервового зриву"]. The Observer. Guardian Media Group. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  29. ↑ Criado Perez: 'I feel under siege' [Кріадо Перес: "я почуваюся ніби в облозі"]. BBC News. 30 серпня 2013. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  30. ↑ а б Елгот, Джессіка (27 липня 2013). Twitter rape abuse of Caroline Criado Perez leads to boycott threat [Погрози згвалтуванням у Твіттері на адресу Керолайн Кріадо Перес призвели до закликів бойкотувати Твіттер]. The Huffington Post. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  31. ↑ Дрісколл, Броган (29 липня 2013). Caroline Criado Perez says Twitter rape threat campaign 'isn't s feminist issue'. The Huffington Post. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  32. ↑ #TwitterSilence: Was Caitlin Moran's Twitter boycott an effective form of protest? [#TwitterSilence: чи був бойкот Твіттера, організований Кейтлін Моран, ефективною формою протесту?]. The Independent. 5 серпня 2013. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  33. ↑ Twitter's Tony Wang issues apology to abuse victims [Тоні Вонг з Твіттера висловив вибачення жертвам переслідування]. BBC News. 3 серпня 2013. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  34. ↑ а б Кріада Перес, Керолайн (26 березня 2016). I sorted the UK's statues by gender – a mere 2.7 per cent are of historical, non-royal women [Я відсортувала британські пам'ятники за статтю - лише 2.7 відсотки з них були про жінок, не пов'язаних із монархією]. New Statesman. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  35. ↑ Кріадо Перес, Керолайн (24 квітня 2018). Despite a barrage of hate, I put a statue of a woman where only men stand [Незважаючи на шквал ненависті, я поставила статую жінки там, де стоять лише чоловіки]. CNN. Процитовано 24 квітня 2018. (англ.)
  36. ↑ Кріадо Перес, Керолайн; Коен, Клер (10 травня 2016). Emma Watson is calling on Sadiq Khan to put a suffragette outside Parliament - and you can too [Емма Вотсон закликає Садіка Хана поставити біля Парламенту пам'ятник суфражистці - і ви можете зробити те саме]. The Daily Telegraph. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  37. ↑ Коен, Клер (12 травня 2016). Victory! Mayor of London Sadiq Khan agrees to suffragette statue [Перемога! Мер Лондона Садік ХАн погодився на пам'ятник суфражистці]. The Daily Telegraph. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  38. ↑ Коен, Клер (7 червня 2016). Suffragette statue campaign calls on Parliament to honour Millicent Fawcett [Кампанія, яка закликає Парламент поставити пам'ятник суфражистці Міллісенті Фосетт]. Процитовано 28 квітня 2020.
  39. ↑ Чендлер, Марк (2 квітня 2016). Millicent Fawcett: Suffragist to be first woman with Parliament Square statue after JK Rowling-backed campaign [Міллісента Фосетт: суфражистка, яка стане першою жінкою, чия статуя з'явиться на площі перед Парламентом, внаслідок кампанії підтриманої Джоан Роулінг]. London Evening Standard. Процитовано 14 вересня 2017. (англ.)
  40. ↑ а б Браун, Марк (13 квітня 2017). Statue of suffragist to break male monopoly on Parliament Square [Статуя суфражистки закінчила чоловічу монополію на Парламентській площі]. The Guardian. Процитовано 14 вересня 2017. (англ.)
  41. ↑ а б Топпінг, Александр (24 квітня 2018). First statue of a woman in Parliament Square unveiled [Перший пам'ятник жінці відкрили на Парламентській площі]. The Guardian. Press Association. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  42. ↑ Сол, Хізер (24 квітня 2018). Millicent Fawcett statue unveiling: the women and men whose names will be on the plinth [Відкриття пам'ятника Міллісенті Фосетт: жінки і чоловіки, чиї імена будуть на постаменті]. iNews. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  43. ↑ Переклади книги "Невидимі жінки"
  44. ↑ Боукотт, Оуен (25 листопада 2013). Guardian wins Liberty award for articles about GCHQ and NSA spying. The Guardian. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
  45. ↑ 100 Women: Who took part?. BBC News. 22 листопада 2013. Процитовано 15 квітня 2018.
  46. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 61256. p. 14. 13 червня 2015.
  47. ↑ 2019 Royal Society Insight Investment Science Book Prize. royalsociety.org. Процитовано 25 вересня 2019. (англ.)
  48. ↑ FT Interactive Graphics. Invisible Women by Caroline Criado Perez. FT Business book of the year award. Процитовано 28 квітня 2020. (англ.)
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Керолайн_Кріадо_Перес&oldid=44229609