Вікіпедія

Керол Гілліган

американська психологиня, педагогиня, феміністка

Керол Гілліган (англ. Carol Gilligan, нар. 28 листопада 1936) — американська феміністка, етик і психологиня, найбільш відома своєю роботою про етичне товариство та етичні стосунки[en], її вважають засновницею етики піклування[en]. 1996 року журнал Time додав Гілліган до 25 найвпливовіших людей Америки[6].

Керол Гілліган
Народилася28 листопада 1936(1936-11-28)[1][2] (88 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2]
Країна США[3]
Діяльністьпсихологиня, філософ, активістка за права жінок, письменниця
Галузьфемінізм і гендерні дослідження
Alma materКоледж Редкліфф, Гарвардський університет і Свортмор-коледж
Знання мованглійська[4][5]
ЗакладГарвардський університет, Нью-Йоркський університет і Кембриджський університет
Magnum opusIn a Different Voiced
У шлюбі зJames Gilligand
Нагороди

Гілліган є професоркою гуманітарних наук і прикладної психології в Нью-Йоркському університеті та була запрошеною професоркою в Центрі гендерних досліджень та Коледжі Ісуса Кембриджського університету до 2009 року. Також відома своєю книгою «In a Different Voice» (1982), в якій критикувала стадії морального розвитку Лоуренса Кольберга[en].

Біографія

ред.

Керол Гілліган виросла в єврейській родині в Нью-Йорку[7]. Вона була єдиною дитиною адвоката Вільяма Фрідмана та виховательки дитячого садка Мейбл Камінес. Гілліган відвідувала державну Hunter Model School[8] та прогресивну приватну школу Волдена на Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, також грала на фортепіано.

Гілліган здобула ступінь бакалавра summa cum laude з англійської літератури в Свортмор-коледжі, ступінь магістра з клінічної психології в Коледжі Редкліфф, а також здобула ступінь доктора соціальної психології в Гарвардському університеті[9], де вона написала свою докторську дисертацію «Responses to Temptation: An Analysis of Motives» (укр. Відповіді на спокусу: аналіз мотивів)[10]. Розчарувавшись в академічному середовищі, Гілліган залишила академічне середовище, щоб продовжити кар'єру в сучасних танцях[8].

Кар'єра

ред.

Почала свою викладацьку кар'єру як викладачка вступу до сучасних соціальних наук у Чиказькому університеті в 1965—1966 роках. 1967 року стала викладачкою Гарвардського університету, де читала лекції із загальної освіти. 1971 року стала доценткою Гарвардської вищої школи освіти, а 1988 — обійняла посаду професорки. Гілліган два роки викладала в Кембриджському університеті (1992—1994) як професорка з американської історії та інституцій та як запрошена професорка соціальних і політичних наук. 1997 року вона стала головою кафедри гендерних досліджень Патрисії Альб'єрг Грем у Гарварді[11]. У 1998—2001 роках Гілліган була запрошеною професоркою Мейєра, а потім — Школи права Нью-Йоркського університету.

Зрештою 2002 року Гілліган залишила Гарвард, щоб приєднатися до Нью-Йоркського університету як повна професорка Школи освіти та Школи права. Вона також була запрошеною професоркою в Кембриджському університеті в Центрі гендерних досліджень з 2003 до 2009 року[12].

Гілліган вивчала жіночу психологію та розвиток дівчат, була співавторкою або редагувала низку текстів зі своїми студентами[12]. 2003 року внесла твір «Sisterhood Is Pleasurable: A Quiet Revolution in Psychology» до антології «Sisterhood Is Forever: The Women's Anthology for a New Millennium» за редакцією Робін Морган[13]. 2008 року опублікувала свій перший роман — «Kyra»[14][15]. 2015 року Гілліган протягом семестру викладала в Нью-Йоркському університеті в Абу-Дабі[16].

Нагороди та відзнаки

ред.

Почесні ступені

ред.

Наступні установи надали Гілліган почесні наукові ступені[19]:

Особисте життя

ред.

Одружена з Джеймсом Гілліганом, доктором медицини, який керував Центром вивчення насильства в Гарвардській медичній школі[20].

У них троє дітей: Джонатан, Тімоті та Крістофер. Джонатан Гілліган є професором наук про Землю та довкілля й професором цивільної та екологічної інженерії в Університеті Вандербільта. Джонатан також співпрацював зі своєю матір'ю над написанням п'єси «Багряна літера[en]» (феміністична адаптація роману Готорна) та лібрето для опери «Pearl»[21]. Тімоті Гілліган є віцеголовою з питань освіти та доцентом медицини Інституту раку Тауссіга Клівлендської клініки[22]. Крістофер Гілліган є помічником головного медичного лікаря госпіталю Brigham and Women's і директором центру Brigham and Women's Spine.

Примітки

ред.
  1. ↑ Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CONOR.Sl
  6. ↑ Graham, Ruth (24 червня 2012). Carol Gilligan's Persistent 'Voice'. The Boston Globe. Процитовано 9 січня 2018.
  7. ↑ Medea, Andrea (1 березня 2009). Carol Gilligan. Jewish Women's Archive. Процитовано 22 липня 2012.
  8. ↑ а б S.Mauthner, Natasha (2019). Gilligan, Carol (англ.). SAGE Publications Ltd. ISBN 978-1-5297-4776-8.
  9. ↑ Carol Gilligan (1936-present). Webster University. Процитовано 13 серпня 2023.
  10. ↑ Carol Gilligan CV (PDF). steinhardt.nyu.edu. August 2019.
  11. ↑ Carol Gilligan (1936-present). Webster University. Процитовано 13 серпня 2023.
  12. ↑ а б Gilligan to Be MHC Commencement Speaker. News & Events. Mount Holyoke College. 18 квітня 2008. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 22 липня 2012.
  13. ↑ Sisterhood is forever. University Library Catalog. DePaul University. Процитовано 15 жовтня 2015.
  14. ↑ Hanson, Liane (13 січня 2008). Gilligan Turns to Fictional Love Story in 'Kyra'. Weekend Edition. National Public Radio (7 minutes and 10 second excerpt of the radio broadcast.). Процитовано 22 липня 2012.
  15. ↑ Thomas, Louisa (3 лютого 2008). Kyra. Book Review. The New York Times. Процитовано 16 вересня 2018.
  16. ↑ Dhabi, NYU Abu. Resident Expert: Insurgency in Nepal. New York University Abu Dhabi (англ.). Процитовано 4 травня 2022.
  17. ↑ а б в г S.Mauthner, Natasha (2019). Gilligan, Carol (англ.). SAGE Publications Ltd. ISBN 978-1-5297-4776-8.
  18. ↑ Carol Gilligan - Biography | NYU School of Law. its.law.nyu.edu. Процитовано 5 жовтня 2023.
  19. ↑ Gilligan, Carol. Carol Gilligan CV Spring 09. NYU.EDU. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 1 березня 2021.
  20. ↑ Harvard Office of News and Public Affairs (25 вересня 1997). Gilligan a pioneer in gender studies. News.harvard.edu. Процитовано 22 липня 2012.
  21. ↑ About me | Jonathan Gilligan. www.jonathangilligan.org (амер.). Процитовано 14 жовтня 2021.
  22. ↑ Timothy D. Gilligan, MD, MS, FASCO. Процитовано 22 січня 2023.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Керол_Гілліган&oldid=44305073