Килидж

Килидж — у Османській імперії — «меч, шабля» — земельне володіння, тімар чи зеамет, який мав визначений для даної області дохід, з якого для феодального ополчення мав виставлятися один воїн-вершник (сіпагі чи джебелю). Розміри килиджей для різних областей були різними.

Джерела

• Іналджик Г. Османська імперія: Класична доба (1300—1600), — К.: Критика, 1998. — 287 с.
• Середньовічні історичні джерела Сходу і Заходу [Архівовано 30 Січня 2010 у Wayback Machine.]