Кирея
Кире́я, [1] (тур. kerege (käräγä, kereke), від ker- — «розтягати»)[2], заст. ко́рзно[3][4][5][6] — верхній одяг до п'ят, зроблений зі шкіри, сукна чи вовни, без рукавів, з хутряним коміром або з відлогою. Кирея нагадує плащ, але виготовлялася переважно із сукна, тому намокала. Її носили не так «на ногах», як вдягали, сідаючи на коня чи на віз.
Кирея в історії
ред.Кирея була ознакою заможності, певного соціального стану. У козацьку добу її носила старшина, зокрема й гетьман, накидаючи на жупан.
Кирея міщанина була з гранатового чи попелястого сукна. Киреї — одяг без стану, інколи з рукавами, були кармазинові, підбиті вовчим хутром. Теж саме вбрання означала і опонча тієї ж самої барви. Шляхта носила опончі підшиті адамаском та блакитним атласом з відлогою для накривання голови від дощу чи куряви в подорожі.
Міщани малих містечок носили опончу також в подорожі та до срою. Кирея чи опонча була одягом міщан та шляхти. Шляхтичів розрізняли по шаблі, а міщани носили палицю. Киреї дрібної шляхти та міщан не були підшиті вовчим хутром, а червоною чи зеленою байкою і зверху їх покривали гранатовим чи попелястим сукном.
Делія нічим не відрізнялась від киреї, тільки була втята в стані. Тоді ж і змінився крій опончі, її також почали втинати в стані. В опончі без стану не заходили в приміщення, а в опончі зі станом годилося заходити також і в приміщення.
У літературі
ред.
(Тарас Шевченко, Гайдамаки [Архівовано 9 Лютого 2012 у Wayback Machine.])А із яру в киреї козачій Хтось крадеться...
(Пантелеймон Куліш)І шабля й булава з бунчуками, і горностаєва кирея поляжуть колись із мертвими кістками.
(Вільям Батлер Єйтс, «Кирея») Перекладач: В.Коптілов.
Я дав своїй пісні кирею,
Рясним гаптуванням укриту,
Героями міфів розшиту,
А дурні вхопились за неї.
В нестямі, дивній тривозі
І стали на себе тягти.
Віддай же їм, пісне, кирею,
Не бійся - зостанься без неї
І гола собі по дорозі
Іди до своєї мети.
-
Делія -
Делія -
Полуботок в киреї -
Зеновій Богдан Хмельницький в киреї
Примітки
ред.- ↑ Кирея // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Керея // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 625. — 1000 екз.
- ↑ Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. Грушевський. – Київ-Відень: Дніпросоюз, 1921. – С. 38.
- ↑ Одежа // Історія Підкарпатської Руси / написав: проф. Василь Пачовській. — Ужгород: Книгопечатня Акціонер. Т-ва ”Уніо”, 1920. — С. 17.
- ↑ Корзно // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела
ред.- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 284
Посилання
ред.- Делія [Архівовано 4 Травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 315. — 1000 екз.
- Керея [Архівовано 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 625. — 1000 екз.
