Клепач Павло Богданович
Павло Богданович Клепач (1995—2024) — старший лейтенант збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Павло Клепач Клепач Павло Богданович | |
|---|---|
 Старший лейтенант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 2 липня 1995 Мацошин, Львівська область |
| Смерть | 2 липня 2024 (29 років) Синьківка, Харківська область |
| Національність | українець |
| Псевдо | Рама |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2022—2024 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Формування | |
| Командування | |
| командир роти | |
| Нагороди та відзнаки | |
_diagram.png){kind=small} | |
.svg){kind=small}
Життєпис
ред.Народився 2 липня 1995 року в селі Мацошин Львівської області. Після закінчення школи навчався у Львівському національному університеті природокористування й здобув ступінь магістра в галузі автомобільного транспорту. Пізніше закінчив дворічну військову кафедру при Національній Академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.
4 березня 2022 року добровільно приєднався до збройних сил. Обороняв Білопільську у складі 116 ОМБр.
Захищав Білопільську громаду на Сумщині. Брав участь у боях за Роботине та обороняв Авдіївку.
Втративши командира, що був командиром роти Павло став на його заміну. Пройшов навчання для зайняття посади.
Загибель
ред.Загинув 2 липня 2024 року у селі Синьківка Харківської області у свій 29-й день народження. В останні хвилини свого життя рятував побратима. Загинув від мінометного обстрілу, прямий приліт уламка в голову [1].
Залишилися батьки, дружина, сестра, бабуся та тітка [2].
Нагороди
ред.- Орден Богдана Хмельницького II ступеня[3].
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня[4].
- Орден святого великомученика Юрія Переможця[2].
Примітки
ред.- ↑ 29-річний офіцер Павло Клепач загинув у свій день народження. “Того дня він не мав йти на позиції”.
- ↑ а б «Я б хотіла помститися за чоловіка та приєднатись до ЗСУ»: сповідь 19-річної вдови легендарного командира Павла Клепача. fakty.ua (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.
- ↑ Указ президента України №641/2024.
- ↑ Указ президента України №12/2024.