Клячаново

село Клячаново
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Тер. громада	Івановецька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA21040110060032429
Основні дані
Засноване	1475
Перша згадка	1475 (550 років)
Населення	1905
Площа	2,038 км²
Густота населення	934,74 осіб/км²
Поштовий індекс	89623
Телефонний код	+380 3131
Географічні дані
Географічні координати	48°27′54″ пн. ш. 22°40′1″ сх. д. / 48.46500° пн. ш. 22.66694° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	118 м
Місцева влада
Адреса ради	с. Іванівці, вул. Миру, 15
Карта
	Клячаново
	Клячаново
Мапа

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Клячаново — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області. Входить до складу Івановецької сільської громади.

Назва

У 1995 р. назву села Клячанове було змінено на одну літеру. Припускають що назва села походить від слова «клячати» (ставати на коліна). Легенда пов'язує виникнення назви з моліннями людей навколішки за врожай, а ще сповіщає про церкву, яка колись запала під землю, і на її місці виникло озеро.

Археологія

На гребневидному підвищенні, відомому у населення під назвою Обуч, що із заходу примикає до гори Галиш — багатошарове поселення (епохи неоліту, бронзи, заліза). Тут же в кінці ХІХ столітті засвідчено кургану групу. На плато Пуларське — група курганів, що датувалася гальштатським часом. Один курган розкопаний братами Затлукал. Курган, досліджений на горі Обуч, в урочищі Могилки, віднесено до куштановицької культури.

В околицях Клячанового в різні часи виявлено шість бронзових скарбів і поодиноких предметів загальною кількістю 243 екземплярів. Бронзові речі датуються добою пізньої бронзи і раннього заліза.

Історія

Klacsanó вперше згадується в дипломі в 1475 році.

Колишнім власником села була родина Klacsanói Gallis. У 16 столітті його жителі прийняли реформацію.

У період Австро-Угорської імперії — село Мукачівського округу Березького комітату. Офіційна назва — Клячанов (угор. Klacsanó). Село мало свою символіку — печатку з зображенням руки, що тримає букову гілку з трьома листками (зразок печатки був офіційно затверджений Міністерством внутрішніх справ Королівства Угорщини 1904 року).

Костел

У 1688 році у с. Клячаново був побудований костьол, а церковну громаду заснували у 1870 році. Теперішній храм збудували пізніше.

Теперішній римсько-католицький храм був побудований у ХІХ столітті на місці зруйнованої середньовічної каплиці.

У 1947 р. головою сільської ради Локес П. Й. було подане прохання про об'єднання для здійснення релігійних обрядів та про реєстрацію даної релігійної спільноти і передачі для користування.

У 1960 році костьол було відібрано. Повернули його в напівзруйнованому стані.

За радянської влади костел закрили і хотіли використати його декілька разів не за призначенням: як склад хімікатів, для музею та сховища для вінків. Проте завдяки Єлизаветі Ковач, яка переховувала ключі від святині, дбала про зовнішній і внутрішній вигляд, використати храм не за призначенням так і не наважились.

25 грудня 1989 р. у м. Москві була зареєстрована релігійна спільнота римо-католицької церкви і передано у користування молитовну будівлю (костел) с. Клячаново, яка успішно функціонує і по сьогоднішній день.

Церковну громаду було наново засновано у 1990 році. У 90-х роках минулого століття було добудовано вхід, що збільшило площу будови, і храм знову отримав нове життя. Святиня була відреставрована завдяки о. Петру Жарковському і наново освячена єпископом Павлом Гніліцею, який для цього прибув із Риму, у 1991 році. З цього часу храм ремонтували, удосконалювали та прикрашали. Нове обладнання святилища костьолу у 2002 році виготовив з дерева різьбяр Петро Матл.

Церква Різдва пр. Богородиці, 1820.

У 1692 р. село було філією Іванівців, а в 1733 р. — філією Лохова, але вже мало власну дерев'яну церкву. Теперішню типову муровану церкву збудували на пагорбі Макош. Храм повернули греко-католикам, а неподалік, на цьому ж схилі стоїть маленька римо-католицька церква. Інша легенда розповідає про братів Маковеїв, яких мучили за Бога, а з кожної краплини їх крові розцвітав мак. Через це клячанівці вирішили збудувати турню церкви в формі стебла з маковою голівкою.

У 1992 р. церкву збільшили приблизно на 8 м, розбудувавши її в бік вівтаря. Будівельні роботи виконали Віллі Ліп та Михайло Соколович, а завершувальні — Юрій Бращайко та Михайло Сабов.

На турні вказано 1913 рік — очевидно, дату покриття бляхою. Дата над входом повідомляє про ремонт храму в 1958 р.

Старий стінопис перемалював О. Селіванов, він же ремонтував іконостас. Три дзвони встановили в окремій дзвіниці з металу.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1899 осіб, з яких 906 чоловіків та 993 жінки^[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1905 осіб^[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Відсоток
Українська	99,11 %
Російська	0,52 %
Угорська	0,10 %
Білоруська	0,05 %
Німецька	0,05 %

Люди

Народилися

Болдіжар Олександр Олександрович (* 1954) — доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Кешеля Дмитро Михайлович — український письменник.
Падюков Альберт Володимирович — загинув 19 серпня 2014 року від осколкового поранення у скроневу частину голови під час зачистки у селищі Металіст під Луганськом.
Лавкай Василь Васильович — загинув 10 серпня 2015 року в бою під час оборони позицій 72-ї окремої механізованої бригади в районі села Старогнатівка Донецької області на 31-му році життя.

Відвідували

Володимир Іванів — головний редактор газети «Зубрівки», позаштатний кореспондент газети «Мукачівська Ратуша»

Туристичні місця

У Клячаново розташована археологічна пам'ятка «Галіш-Ловачка».

На гребневидному підвищенні, відомому у населення під назвою Обуч, що з заходу примикає до гори Галиш — багатошарове поселення (епохи неоліту, бронзи, заліза). Тут же в кінці ХІХ столітті засвідчено кургану групу.
На плато Пуларське — група курганів, що датувалася гальштатським часом. Один курган розкопаний братами Затлукал.
Курган, досліджений на горі Обуч, в урочищі Могилки, віднесено до куштановицької культури.
В околицях Клячанового в різні часи виявлено шість бронзових скарбів і поодиноких предметів загальною кількістю 243 екземплярів. Бронзові речі датуються добою пізньої бронзи і раннього заліза.
Храм Різдва пр. Богородиці, 1820.

Примітки

↑ 330 років храму у Клячанові. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.
↑ Погода в селі. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 січня 2008.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] 330 років храму у Клячанові. Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 25 квітня 2019.

[2] Погода в селі. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 27 січня 2008.

[населення_1989-3] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-4] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-5] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]