Княжики (Уманський район)
Княжики́ — село в Україні, в Монастирищенській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване за 29 км на північний схід від міста Монастирище. Населення становить 660 осіб (станом на 2001 р.).
село Княжики | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район | Уманський район |
Тер. громада | Монастирищенська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA71060170140018263 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | XVIII століття[1] |
Населення | 660 |
Поштовий індекс | 19122 |
Телефонний код | +380 4746 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°3′53″ пн. ш. 29°59′12″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 29.98667° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
227 м[2] |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Княжики, вул. Центральна, 6 |
Карта | |
Мапа | |
|
Загальні відомості
ред.За легендою, назва села походить з далекої княжої доби. Коли повноводний Гірський Тікич протікаючи поміж неоглядних дубових лісів та утворюючи величезне озеро (в районі сіл Острожани-Зюбриха), куди сходилися на водопій звірі, зокрема лісові бики-зубри, а київські (чи можливо інші князі) приїжджали сюди на полювання. Дітей (княжат) роже разом з скоморохами-блазнями, що розважали їх після полювання, залишали в населеному пункті, що нині зветься Княжиками.
Лаврентій Похилевич у своїй книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії» пише:
Княжики, село в 7-ми верстах от Зубрихи, при ручье Свинарке, впадающем в Тикич. Жителей обоего пола 646, да в деревне Владиславчике, отделяемой небольшою возвышенностью 320; земли в обеих этих селениях 2365 десятин. Недавно Княжики с Владиславкой принадлежали к Цыбулевскому имению, а ныне зятю Ипполита Рогозинского, Валериану Щенстовичу Росцишевскому (латин испов., род 1818 года). К Княжикам и к Бладиславке с юго-запада примыкает значительный дубовый лес. Церковь Покровская, деревянная, 6-го класса; земли имеет с лесом 43 десятин построена 1753 года.
В 20-х роках ХХ століття в Княжиках налічувалося 200 дворів, в яких проживало до 1200 жителів. В 1923 році комнезамівці організували колектив спільного обробітку землі «Вперед», в 1929 році їх стало 2, які, по суті, вже стали колгоспами — «Переможець» і «Шлях колгоспника». Розкуркулено 5 родин. Під час Голодомору 1932-1933 років померло 200 мешканців, або кожний 5-ий. Встановлено пам'ятний знак жертвам Голодомору на сільському кладовищі у 2003 році.
У роки німецько-радянської війни 127 жителів села билися з німецькими загарбниками, з них 80 — полягли в боях, 43 — за мужність і героїзм нагороджені орденами й медалями. 1953 року відкрито на братській могилі пам'ятник воїнам-визволителям, які загинули в боротьбі з гітлерівцями.
Галерея
ред.-
Вулиця Центральна
-
Сільрада
-
Школа
-
Дитсадок "Берізка"
-
Будинок культури
-
ФАП
-
Дім молитви
-
Колишній магазин
-
Ставок
-
Пам'ятник воїнам-односельцям
-
Пам'ятний знак жертвам Голодомору
Відомі люди
ред.- Кравченко Олексій Васильович (1979-2022 — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Смолянець Іван Макарович (1925—2017) — майстер художньої обробки дерева, член Спілки художників України.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Княжики // Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 479. — 15 000 прим.
- ↑ Погода в селі Княжиках.
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |