Ковальчук Панас
Панас Ковальчук (Псевдо: «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко», «756», «999 Г.»; нар. 1913, с. Літва, нині с. Сарнівка, за іншими даними: нар. 1914, с. Білосток, Луцький район, Волинська область[1] — пом. 12 березня 1949, с. Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область) — український військовик, сотник УПА (від 8 жовтня 1945), окружний референт СБ ОУН Володимирщини (1942—1943), обласний референт СБ ОУН Волинської області (1943—1944), крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Дніпро», «Ліс», «Москва») (1945—1948), керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях (1948—1949). Лицар Срібного Хреста Заслуги[2].
| Панас Ковальчук | |||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сотник | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 1913 с. Літва, нині с. Сарнівка чи с. Білосток, Луцький район, Волинська область | ||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 12 березня 1949 м. Луцьк, Волинська область, УРСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||
| Псевдо | «Ґанок», «Залісний», «Ленок», «Олексій», «Петро», «Старий», «Яшків», «Яшкін», «Яшко»,«756», «999 Г.» | ||||||||||||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1941—1949 | ||||||||||||||||||||||||
| Приналежність |  Українська держава (1941) | ||||||||||||||||||||||||
| Вид ЗС |  УПА | ||||||||||||||||||||||||
| Командування | |||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||
Життєпис
ред.Панас Ковальчук походив з заможної селянської сім'ї. Закінчив Луцьку гімназію. У 1939 році вступив в ОУН. З 1940 року перебував на нелегальному становищі. Сім'ю було депортовано в Сибір.
З літа 1941 року був комендантом Торчинської районної Української допомогової поліції. Перейшов у 1942 році на нелегальне становише. Референт СБ ОУН Володимирщини у 1942 — 1943 роках.
В УПА з 1943 року, брав участь у бойових діях з радянськими партизанами та Армією Крайовою. У 1943 — 1944 роках обласний референт СБ ОУН Волинської області. 3 квітня 1943 року до січня 1944 року — керівник Військово-польової жандармерії УПА «Північ», з 1944 до 1946 року — референт СБ ВО «Тури» Північно-західної ГО НВРО. З квітня 1945 року до 1948 року — крайовий референт СБ Північно-західного краю «Хмельницький» (ПЗК «Ліс»[3], ПЗК «Дніпро»[4], ПЗК «Москва»[5]).
У 1948 — 1949 роках Панас Ковальчук керівник СБ ОУН на Північно-Західних Українських Землях
Обставини загибелі
ред.12 березня 1949 року поблизу села Хорохорин, нині Луцький район, Волинська область[6], Панас Ковальчук та четверо підпільників були оточені в криївці оперативно-військовою групою (ОВГ) Луцького РВ МДБ. Панас Ковальчук намагався застрелитися, але тільки важко поранився у голову. Помер у Луцькій обласній лікарні від поранення в голову, так і не прийшовши до свідомості[7].
Нагороди
ред.Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Наконечний В. Волинь — криваве поле війни. — Тернопіль, 2006. — С. 59
- ↑ Віталій Манзуренко. Лицарі Срібного Хреста Заслуги // Український визвольний рух. — Львів, 2006. — № 8. — С. 292 [Архівовано 21 Вересня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля (1944–1946). Документи і матеріали [Архівовано 3 Лютого 2019 у Wayback Machine.] / Упоряд.: О. Вовк, С. Кокін. – Київ–Торонто, 2006. – С. 154; Засєкін В. Схрони Волині. — Луцьк, 2010. – С. 69
- ↑ Василь Галаса. Наше життя і боротьба. — Львів: Видавництво «Мс». — 2005. 272 ст. ISBN 966-8461-12-6
- ↑ Ярослав Антонюк. СБ ОУН (б) на Волині та Західному Поліссі (1946–1951 рр.) [Архівовано 11 Липня 2019 у Wayback Machine.] Луцьк: Видавництво «Ключі». — 2013
- ↑ Літопис УПА. Нова серія. Т. 15: Боротьба проти повстанського руху та націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1945–1954. Кн. 2 [Архівовано 15 Вересня 2018 у Wayback Machine.] / Упор. С. Власенко, С. Кокін, В. Лозицький. – Київ–Торонто, 2011. – С. 61; Літопис УПА. Нова серія. Т. 16: Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944–1954 рр. – Київ–Торонто, 2011. – С. 173;
- ↑ Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА (1920-1945) — К., 2006. — С. 363 ISBN 966-504-544-X
- ↑ Державний архів Служби безпеки України. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 243—245
Джерела
ред.- Галина Коханська. Озброєні честю. Спогади розвідниці ОУН-УПА. — Луцьк, 2008. — С. 56 ISBN 978-966-8575-68-6
- Дмитро Вєдєнєєв, Геннадій Биструхін. Двобій без компромісів. Протиборство спецпідрозділів ОУН та радянських сил спецоперацій. 1945-1980-ті роки. — Київ, 2007. – С. 475.
- Книга скорботи України. Волинська область. – Т. 3. – Луцьк, 2011. – С. 101.
- Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны. Документы. В двух томах. Том 2. 1944-1945. Биографические справки. С. 1038. [Архівовано 22 Квітня 2021 у Wayback Machine.] «Российская политическая энциклопедия»(рос.)
|
Це незавершена стаття про діяча або діячку ОУНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про вояка або воячку УПА. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |