Колібрі-ангел синьогрудий
| Колібрі-ангел синьогрудий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Самець синьогрудого колібрі-ангела
.jpg) Самиця синьогрудого колібрі-ангела
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Heliomaster furcifer (Shaw, 1812)[2] | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus Furcifer Shaw, 1812 Ornismya angelae Lesson, 1835 Campylopterus inornatus Burmeister, 1860 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-а́нгел синьогрудий[3] (Heliomaster furcifer) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[4]. Мешкає в Південній Америці.
Опис
ред.Довжина птаха становить 12,6-13 см, вага 5-6,5 г. У самців під час сезону розмноження тім'я, потилиця і верхня частина спини смарагдово-зелені, решта верхньої частини тіла мідно-зелена, блискуча. На горлі і шиї з боків блискуча фіолетова пляма, пера на шиї з боків видовжені. Нижня частина тіла райдужно-ультрамаринова. Хвіст роздвоєний, загострений, зверху темно-зелений, знизу синьо-зелений. Дзьоб довгий, чорний, дещо вигнутий. За очима невеликі білі плямки. Під час негніздового періоду нижня частина тіла у самців сіра.
У самиць верхня частина тіла мідно-зелена. Горло сіре, з віком встає більш темним. Нижня частина тіла сіра, посередині живота проходить біла смуга, боки поцятковані зеленими плямами. Хвіст менш роздвоєний, ніж у самців, зверху бронзово-зелений з чорними кінчиками центральних стернових пер, знизу синьо-зелений, блискучий з білими кінчиками крайніх стернових пер. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.
Поширення і екологія
ред.Синьогруді колібрі-ангели мешкають на сході Болівії, на півдні Бразилії (від Мату-Гросу, Гояса і Мінас-Жерайса до Ріу-Гранді-ду-Сул), в Парагваї, північній Аргентині (на південь до Катамарки, Кордови і північного Буенос-Айреса) і північному Уругваї. Бродячі птахи спостерігалися в Колумбії і Перу, за непідтвердженними свідченнями також в Еквадорі. Синьогруді колібрі-ангели живуть на узліссях вологих атлантичних лісв, на луках і саванах серрадо. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Синьогруді колібрі-ангели живляться нектаром різноманітних квітучих рослин з родин омелових, бобових, імбирних, бромелієвих, лілієвих, дзвоникових, вербенових і кактусових, який шукають на висоті від 2 до 8 м над землею, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Вони є одними з основних запилювачів ліани Dolichandra cynanchoides. Самці захищають кормові території.
Сезон розмноження в триває з листопада по березень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з м'яких рослинних волокон і лишайників, розміщується на горизонтальній гілці дерева, на висоті від 3 до 6 м над землею. В кладці 2 білих яйця розміром 15,5×9 мм і вагою 2 г. Інкубаційний період триває 15-16 днів, пташенята покидають гніздо через 20-25 дні після вилуплення.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Heliomaster furcifer: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 02 листопада 2022
- ↑ G. Shaw: General zoology, or Systematic natural history. T. 8. Cz. 1: Aves. London: G. Kearsley, 1812, ss. 280–281.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 02 листопада 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |