Кондулайнен Олена Іванівна

Кондулайнен Олена Іванівна (справжнє ім'я — Контулайнен Лембі Вілхівна) — радянська і російська актриса. Заслужена артистка РФ (2002). За національністю інгерманландка.

Кондулайнен Олена Іванівна
Народилася	9 квітня 1958(1958-04-09) (66 років)  Токсово, Всеволожський район, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	співачка, акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності	1979 — тепер. час
IMDb	nm0464975
Нагороди та премії
kondulaynen.ru
Кондулайнен Олена Іванівна у Вікісховищі

Фігурантка бази даних центру «Миротворець» (свідоме порушення державного кордону України; незаконна діяльність на території анексованого РФ Криму).

Біографічні відомості

Народилася 9 квітня 1958 р. в селі Токсово Ленінградської області. У 1983 році закінчила Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії і була прийнята в трупу пітерського театру Ленком.

З 1990 р. — актриса «Дягилевъ Центръ». Грала в Театрі комедії ім. М. П. Акімова, філії Театру Маяковського, «Театрі Місяця» Сергія Проханова.

Знялась у низці стрічок українських кіностудій.

Член спілки кінематографістів Росії.

Фільмографія

• «Подорож в інше місто» (1979, Наталка, 19-річна дочка Кириллова)
• «Я — акторка» (1980, акторка трупи (немає в титрах)
• «Правда лейтенанта Климова» (1981, Люся, дружина Климова)
• «Тепло студеної землі» (1984, Світлана, дружина Марича; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Дві версії одного зіткнення» (1984, Ненсі; Одеська кіностудія)
• «Капітан Фракасс» (1984, т/ф, 2 с, Іоланта де Фуа; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Дикий вітер» (1985)
• «Русь споконвічна» (1985, Млава)
• «Свято Нептуна» (1986, вчителька)
• «Фламінго приносить щастя» (1986, Кайрі, класний керівник)
• «Втеча» (1988, Еллінор Ферн)
• «Раз, два — лихо не біда!» (1988, Маруся)
• «Чоловік собаки Баскервілів» (1990, Світлана)
• «Бабій» (1990, ​​лаборантка)
• «Сто днів до наказу» (1990, смерть)
• «Звіробій» (1990, Джудіт Гаттер (дублювала Любов Германова)
• «Болотяна street, або Засіб проти сексу» (1991, репортер)
• «Караван смерті» (1991, археолог Оксана)
• «Екстрасенс» (1991, Мариночка; Одеська кіностудія)
• «Людина К.» (1992, Україна)
• «Дафніс і Хлоя» (1992, Лікеніон)
• «Номер „люкс“ для генерала з дівчинкою» (1992, Алка)
• «Даун Хаус» (2001, Олександра Єпанчина)
• «За все тобі дякую» (2005, Вероніка; Україна)
• «За все тобі дякую-2» (2006, Вероніка; Україна)
• «Кардіограма кохання» (2008, Катя Анохіна; Україна) та ін.

Література

• Сериал, 2003, № 3. — С.24—25.

Джерела

• http://www.segodnya.ua/life/interview/elena-kondulajnen-ja---cvjataja-no-chtoby-ne-uletet-na-nebeca-kak-anhel---zanimajuc-ljubovju.html [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.]