Контрабас (п'єса)
«Контрабас» (нім. Der Kontrabass) — п’єса німецького письменника Патріка Зюскінда. Прем'єра моновистави в одній дії відбулася 1981 року у Мюнхені.
| Контрабас | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Der Kontrabass | ||||
 | ||||
| Жанр | п'єса | |||
| Автор | Патрік Зюскінд | |||
| Мова | Німецька мова | |||
| Опубліковано | 1981 | |||
| Переклад | І. С. Фрідріх | |||
|
| ||||
Твір піднімає тему «маленької» людини. Є одноактним монологом головного героя — 35-річного контрабасиста, який працює у державному оркестрі.
Історія
ред.Рукопис п’єси Патріка Зюскінда датується 1980 роком, і є першим твором автора для сцени. Прем'єра моновистави відбулася у мюнхенському театрі Кювільєс 22 вересня 1981 року. Режисером та виконавцем став Ніколаус Паріл.
Завдяки мінімальним постановочним вимогам п’єса була успішно відтворена в більшості німецькомовних театрів. У сезоні 1984–1985 років була зіграна понад 500 разів та стала найбільш відтворюваною на німецькомовних сценах[1].
П'єса вийшла друком 1984 року у видавництві «Diogenes»[2]. Англомовиний переклад Майкла Гофмана було опубліковано 1987 року Хемішем Гамільтоном[3]. Переклад був удостоєний премії Шлегеля-Тіка у 1988 році[4]. П'єса також з'явилася в серії Bloomsbury Classics[5]. П'єсу перекладено 28 мовами, включно з арабською, французькою, російською, сербською, іспанською, турецькою та перською[2][3]. Переклад українською вийшов у видавництві «Фоліо» 2005 року.
Незважаючи на те, що п'єса Зюскінда — «крик душі» людини, що перебуває в стані депресії, читач відчуває симпатію по відношенню до головного героя. Це пояснюється гумором літератора, «майже контрабандним насолоджуванням мовою та слабкістю до невдах та одинаків, що нагадує про Чехова» (Марсель Райх-Раницький).
Сюжет
ред.Письменник використовує контрасти в творі. Так, на початку п'єси головний герой переконує нас, що контрабас незаслужено не вважається одним із найкращих музичних інструментів, що контрабасистів не оцінюють належним чином. Пізніше ж він зізнається, що ненавидить свій контрабас, що цей музичний інструмент не може видавати жодного пристойного звуку.
І ми дізнаємося, що контрабас заважає героєві жити — він мусить дбати про нього як про живу істоту. Поступово контрабас витіснив із життя свого власника всі інші людські відносини, навіть сексуальні. Ніяких змін не може відбуватися в його житті, адже його займають лише стабільна робота в державному оркестрі та музика. Він втратив контроль над власним життям.
І тоді головний герой вирішує рішуче змінити своє буденне самотнє життя: йому подобається вокалістка, що працює із оркестром, у якому працює контрабасист. Звісно, досі вона не помічала того, бо ж контрабасисти сидять в останньому ряду оркестру. Спочатку герой намагався грати бездоганно, щоб привернути її увагу. Проте навіть коли він намагався навмисне не попадати в ноти — все одно ніхто нічого не помітив, настільки мізерна його роль в оркестрі. І тоді контрабасист вирішує — він на весь театр викрикне ім'я своєї коханої. Тільки так він може привернути на себе увагу.
Постановки у театрах
ред.Цей розділ статті ще не написано. |
- 1981, 22 вересня — «Контрабас»; реж. Ніколаус Паріл (Театр Кювільєс[en], Мюнхен, Німеччина)
Примітки
ред.- ↑ Wunderlich, Dieter. Patrick Süskind: Der Kontrabass (German) . dieterwunderlich.de. Процитовано 6 February 2014.
- ↑ а б Patrick Süskind / Der Kontrabaß. Diogenes Verlag. 1984. Процитовано 6 February 2014.
- ↑ а б The Double Bass (1987) by Patrick Süskind (Author). shelfari.com. Процитовано 6 February 2014.
- ↑ Schlegel-Tieck Prize (past winners). The Society of Authors. 2007. Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 27 червня 2007.
- ↑ The Double-Bass. Процитовано 6 February 2014.
Джерело
ред.
|
Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |