Вікіпедія

Котрікадзе Катерина Бесікіївна

російська та грузинська журналістка

Катерина Бесікіївна Котрікадзе (23 березня 1984(1984-03-23) Редагувати інформацію у Вікіданих, Тбілісі) — російська та грузинська журналістка та медіа-менеджер. З 2012 по 2020 року очолювала інформаційну службу телеканалу «RTVi», з вересня 2020 року була ведучою телеканалу «Дождь». Після початку російсько-української війни, у березні 2022 року телеканал «Дождь» був закритий роскомнадзором, а Катерина Котрікадзе разом із чоловіком Тихоном Дзядко, який також працював на цьому телеканалі, емігрувала з Росії з питань особистої безпеки.

Котрікадзе Катерина Бесікіївна
рос. Екатерина Котрикадзе[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася23 березня 1984(1984-03-23)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (40 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР[2]
Країна Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналістка, ведуча новин, медіаменеджер
Alma materфакультет журналістики МДУ (2005)[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих, грузинська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих і англійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДождь[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадателеведучий[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зТихон Дзядко[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 11653146 Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

Народилася 23 березня 1984 року в Тбілісі, де закінчила середню школу. Вищу освіту отримала на факультеті журналістики московського державного університету імені М. В. Ломоносова, закінчивши його з відзнакою у 2005 році [7].

У 1999 році відбулася серія вибухів житлових будинків у Росії. Після вибуху у Москві загинула її мама, квартира якої знаходилася в епіцентрі теракту[8][9].

Перше місце роботи — програма «Небезпечна зона», на телеканалі «ТВЦ» (2003 — 2005). З 2006 року почала працювати репортером на телеканалі «Аланія», в Грузії. У 2008 році стала кореспондентом телеканалу «RTVi» в Грузії, а у 2009 році почала співпрацю з радіостанцією «Ехо Москви».

У жовтні 2009 року була серед засновників нового російськомовного телеканалу в Грузії — «Перший інформаційний кавказький», очоливши інформаційну службу. У 2011 році отримала посаду генерального директора, а у 2012 році — головного редактора інформаційної служби[10][11].

Після закриття у 2012 році телеканалу «ПІК», отримала пропозицію від «RTVi» очолити інформаційну службу та формувати редакційну політику телеканалу[12]. У 2016 році, після приходу Олексія Пивоварова на посаду генерального директора та головного редактора, отримала посаду заступника головного редактора[13].

У лютому 2018 року звинуватила депутата Державної думи від партії ЛДПР Леоніда Слуцького у сексуальних домаганнях[14].

У квітні 2019 року отримала запрошення стати спікером на тему безпеки журналісток на міжнародному фестивалі в італійському місті Перуджа[15].

У червні 2020 року пішла у декрет, а пізніше залишила телеканал «RTVi»[16].

З вересня 2020 року ведуча телеканалу «Дождь»[17]. Після початку російсько-української війни, у березні 2022 року телеканал «Дождь» був закритий роскомнадзором, а Катерина Котрікадзе разом із чоловіком Тихоном Дзяко, який також працював на цьому телеканалі, емігрувала з Росії через отримані погрози[18].

Особисте життя

ред.
  • Перший чоловік — Єгор Куроптєв.
  • Другий чоловік — медіаменеджер Олексій Зюнькін, спільний син Давид.
  • Третій чоловік — журналіст Тихон Дзяко (з вересня 2019), спільний син Михайло (20 червня 2020)[19].

Примітки

ред.
  1. ↑ https://www.golosameriki.com/a/ekaterina-kotrikadze-dozhd-interview/6484939.html
  2. ↑ а б в г https://24smi.org/celebrity/44828-ekaterina-kotrikadze.html
  3. ↑ https://www.linkedin.com/in/ekaterina-kotrikadze-5021a5120/
  4. ↑ а б в https://www.journalismfestival.com/speaker/ekaterina-kotrikadze
  5. ↑ https://echo.msk.ru/programs/personalnovash/2716947-echo/
  6. ↑ https://echo.msk.ru/programs/personalnovash/2912174-echo/
  7. ↑ Наш дом на Моховой (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.
  8. ↑ Погибшие на улице Гурьянова. terror1999.narod.ru. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 22 листопада 2020.
  9. ↑ «Редакция» — о терактах, с которых началась эпоха Путина. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 6 березня 2022.
  10. ↑ Екатерина Котрикадзе возглавила телеканал "ПИК" | Общество | Новости-Грузия. web.archive.org. 18 січня 2012. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 22 листопада 2020.
  11. ↑ Кавказский Узел. Права на управление грузинским телеканалом ПИК на год переданы компании "Алания". Кавказский Узел. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 22 листопада 2020.
  12. ↑ Грузинский русскоязычный телеканал ПИК прекратил свое вещание. РИА Новости (рос.). 20121020T1516. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
  13. ↑ Илья Жегулев (14:58, 2 ноября 2016). Вечное НТВ Как новый инвестор планирует развивать бывший телеканал Владимира Гусинского RTVi. meduza.io (рос.). Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
  14. ↑ Заместитель главреда RTVI Екатерина Котрикадзе рассказала о домогательствах Леонида Слуцкого. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 2 квітня 2022.
  15. ↑ International Journalism Festival, Ekaterina Kotrikadze, Speaker. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 9 вересня 2020.
  16. ↑ Шнуров стал генеральным продюсером RTVI. РБК (рос.). Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 22 листопада 2020.
  17. ↑ Екатерина Котрикадзе — Персонально ваш, 30.09.2020. Эхо Москвы (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 22 листопада 2020.
  18. ↑ Главред «Дождя» Дзядко сообщил об отъезде из России после блокировки
  19. ↑ Дети Дождя: Екатерина Котрикадзе, Юлия Таратута и Наталья Синдеева о том, как родить, не выходя из эфира. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 6 березня 2022.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Котрікадзе_Катерина_Бесікіївна&oldid=43401279