Курсько-Орловська група говірок

Говори Курсько-Орлівської групи є центральною групою південноруської говірки. Зі сходу та заходу межує з перехідними міжзональними групами південноруської говірки.

Говірки російської мови на території первинного формування (Курсько-Орлівська група позначена числом 10)

Фонетика

В області приголосних

• Наявність фрикативного /ɣ/, на місці північноруського і літературного змичного /г/. Опозиція за дзвінкістю/глухістю /ɣ/ — /х/.
• Відсутність губно-зубного звуку /ф/. Вимова /хв/ і /х/ на місці /ф/: хвартук, хворма, конхета, шахванер, кохта тощо.
• Як наслідок відсутність оглушення /в/ і /ф/ наприкінці слів.
• Заміна /хв/ на губно-губне /ф/: фост, фалити.
• Часта вимова на місці /в/ губно-губних /у/, /w/, /ув/, або голосного /у/ в західній та центральній групі: праўда, унук, оўса, уремя, усех, домоў, столоў, ув армию, ува сне, увашли.

Карта поширення протетичного /в~ў/

• Епентетичні (протетичне) /в/ або /ў/ перед /о/ і /у/ (особливо ударними): во́кна, ву́лица, ву́тки.
• Затвердіння м'яких губних /м, б, п, в~ў/ на кінці слів: любов, голуп, сем.
• «Щокання» і «сокання» — вимова на місці ч м'якого /ш'/ і на місці /ц/ — /с/: щай, ущениса, куриса, шо.
• Вимова «щ», «сч», «ждж» як довгих м'яких /ш'ш'/ і /ж'ж'/ чи твердих /шш/ і /жж/.
• Відсутність дзекання і цекання — відсутність свистячого призвука у м'яких /д'/ і /т'/.
• Прогресивне асимілятивне пом'якшення /к/ після м'яких приголосних: Ванькя, Петькя, Санькя.

У першому передударному складі

Карта поширення дисимілятивного акання

• Акання — нерозрізнення ненаголошених /о/ і /а/ в першому предударному складі.
  • Акання дисимілятивне (розподібнення ударного та передударного голосних): травинкою — травою — тръва; вадичка — вадою — въда.
• Якання — вимова /а/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних.
  • Якання дисимілятивне: пято́к — пита́к, сяло́ — сила́, стя́ной — стина́. А також характерна вимова: тебе — тябе, меня — мяне.
• Ікання — вимова /і/ на місці голосних /е/, /о/ та /а/ в першому передударному складі після м'яких приголосних в частині говірки: піто́к, сіла́, стіна́.

У заударних і другому (і далі) передударному складах

• Ікання — в більшості говорів вимова /і/ на місці ненаголошених /е/, /о/ та /а/ після м'яких приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ь/: вы́нис, вы́тину, по́иса, вы́види, о́зиро, за́иц, ме́сиц тощо.
• Акання — у частині говорів вимова /а/ на місці ненаголошених /о/, /а/ або /и/ після твердих приголосних замість прийнятого літературного редукованого /ъ/ чи /и/: ко́лас, хо́лад, малако́, стараны́, вы́мал, вибал.
• Икання — у деяких говорах вимова /и/ на місці ненаголошених /о/, /а/ після твердих приголосних: колис, холид, милако, стирани.

Морфологія

Дієслово

• Закінчення дієслів 3 ос. од. числа —ть, що відбивають давньоруське —ть, замість північноруського та літературного —т: він несеть, вона идеть.
• Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа —ть, замість північноруського та літературного —т: вони несуть, вони йдуть, вони сидять, вони косють, вони пишуть.
• Закінчення дієслів 3 ос. мн. числа I відміни -ють замість -ят: видють, просють, носють, люблють, парють тощо.
• Закінчення дієслів 2 ос. од. -тя замість -те: ви несётя, ви любитя.
• Форма перфекта на -ши/-вші: Дівчина приїхавши.
• Наявність простого майбутнього часу недоконаного виду, що утворюється за допомогою збільшення додаткової приставки (по-, поза- або поза-) до форми теперішнього часу.
• Утворення давноминулого часу (плюсквамперфекта) за допомогою збільшення додаткової приставки до форми минулого часу досконалого виду (позагризла) або подвоєння приставки цієї форми (поповилізли).

Займенники

Західна діалектна зона

• Форми займенників мене, тобі, собі (з різними формами редукції: мяне, табе та ін., див. вище), що відображають давньоруські мене, тобѣ, собѣ.
• Форма займенника 3 ос. од. числа чоловік. р. йон.
• Займенники єнтот, єнта, єнто, єнти (чи з початковим е-) зі значенням «далекий»: Он енти (ті) хати. Енті (ті) жилі баɣата. Трирядова форма вказівних займенників є нехарактерною як для української, так і для літературної російської мови.

Іменник та прикметник

• Закінчення іменників сер. р. в ім. та ор. відмінках -я замість -е: поля, воскресенья.
• Вимова закінчень род. відмінка -его, -ого через фрикативне /ɣ/, а чи не через /в/.
• Закінчення ім. відмінка мн. числа іменників середнього роду на -і/-ы: сёлы, о́кны, по́лы.
• Іменники середнього роду з ненаголошеними закінченнями відмінюються як іменники жіночого роду, тобто відносяться до I відміни: из мя́сы, к мя́се, мя́су, с мя́сой.
• Інверсія форм родового і давального/місцевого відмінків іменників I відміни — у Лене (род. від.), але к Лены (дав. відмінок).

Інше

• Форми прислівників де, коли, тоді: йде, йде, ка(ɣ)да, тада.
• Форми прийменників і приставок ув, уво: ува сне́, ув Олени, увашла́, увле́сть.
• Слово мышь чоловічого роду мыш: мыш пробіг (миша пробігла), мыш уловив (миша спіймав).
• Вживання у розмовному мовленні конструкції типу «рятувальниками дітей знайшли».

Література

• Аванесов Р. И. Часть первая // Очерки русской диалектологии. — М. : Учпедгиз, 1949. — 336 с.
• Букринская И. А., Кармакова О. Е. и др. Язык русской деревни. Школьный диалектологический атлас. — М. : БСМП «Элекс-Альфа», 2003.
• Диалектологический атлас русского языка: Центр Европейской части СССР. Вып. 1 / Под ред. Р. И. Аванесова и С. В. Бромлей. — М. : Наука, 1986. — 215 с. — 2000 прим.
• Диалектологический атлас русского языка: Центр Европейской части СССР. Вып. 2. — М., 1989.
• Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. — М. : Наука, 1970.
• Захарова К. Ф., Орлова В. Г. Диалектное членение русского языка. 2-е изд. — М. : Едиториал УРСС, 2004. — ISBN 5-354-00917-0, 978-5-354-00917-6.
• Иванов В. В. Историческая грамматика русского языка. — 2-е изд. — М. : Просвещение, 1983. — 399 с.
• Котков С. И. Памятники южновеликорусского наречия. Конец XVI — начало XVII в. — М. : Наука, 1990. — 232 с. — ISBN 5-02-010975-4.
• Котков С. И. Южновеликорусское наречие в семнадцатом столетии: Фонетика и морфология. — М. : Издательство Академии наук СССР, 1963. — 234 с.
• Русские народные говоры. Звучащая хрестоматия. Южнорусское наречие / под ред. Р. Ф. Касаткиной. — М. : Наука, 1999. — 206 с. — ISBN 5-02-011591-6.
• Русская диалектология / Под редакцией Р. И. Аванесова и В. Г. Орловой. — М. : Наука, 1964.
• Тихонов В. В. В поисках курско-орловского диалекта древнерусской народности: дискуссия 1950 года по языкознанию и изучение древнерусской народности в советской исторической науке // Вестник Удмуртского университета. История и филология. — 2015. — Т. 25, № 4. — С. 58—62.
• Трубачёв О. Н. В поисках единства. Взгляд филолога на проблему истоков Руси. — М. : Наука, 2005. — 287 с. — ISBN 5-02-033259-3.

Словники

• Большой толковый словарь донского казачества. Около 18 000 слов и устойчивых словосочетаний / Ростовский гос. ун-т, Ф-т филологии и журналистики. — М. : Астрель, 2003. — 608 с.