Кухар Марія Єгорівна
| Кухар Марія Єгорівна | ||
|---|---|---|
| Народилася | 10 квітня 1929 (95 років) Миколаївка, Новомосковський район, Дніпропетровська округа, Українська СРР, СРСР  | |
| Громадянство |  СРСР | |
| Нагороди |
  | |
Марія Єгорівна Кухар, до шлюбу Карноза (10 квітня 1929, с. Миколаївка, Новомосковський район, УРСР, СРСР) — ланкова колгоспу імені Чкалова Новомосковського району Дніпропетровської області, Герой Соціалістичної Праці (1950).
Біографія
ред.Народилася 10 квітня 1929 року в селі Миколаївка (нині Новомосковського району Дніпропетровської області, Україна) в родині селян[1].
Закінчила п'ять класів сільської школи, пережила дворічну окупацію під час Німецько-радянської війни, після звільнення працевлаштувалася в колгосп імені Чкалова. У 1946 році призначена головою комсомольсько-молодіжної ланки, яка в тому ж році зібрав урожай 40 центнерів зерна кукурудзи з гектара, у 1948 році — 68 центнерів зернових культур з гектар на ділянці 10 гектарів, у 1949 році — 68,3 центнера кукурудзи з гектара на ділянці тієї ж площі[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 червня 1950 року «за одержання високих урожаїв кукурудзи і соняшнику та насіння люцерни в 1949 році при виконанні обов'язкових поставок колгоспами і контрактації сільськогосподарської продукції, натуроплати за роботу МТС і забезпеченості насінням всіх культур у розмірі повної потреби для весняної сівби 1950 року» удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот»[2].
Опісля працювала в колгоспі. Обиралася делегатом XII з'їзду ВЛКСМ, XVI з'їзду Комсомолу України. Живе в селі Миколаївка[2].
Нагороджена 2 орденами Леніна (9.06.1950, 29.05.1951), орденом Трудового Червоного Прапора (4.03.1949), медалями[2].
В її рідному селі Миколаївка на Алеї Пам'яті Героям Соціалістичної Праці серед 18 Героїв села вибито ім'я М. Є. Кухар[2].
Примітки
ред.Література
ред.- С. Н. Шевченко, Е. Д. Кучеров, С. В. Дорошев. Трудовая слава Днепропетровщины. — Днепропетровск : Лира, 2013. — 326 с.