Вікіпедія

Кінець канікул

кінодебют відомого музиканта Віктора Цоя і знакового петербурзького рок-гурту «Кіно»

«Кінець канікул» — студентський художньо-музичний короткометражний фільм, відзнятий у 1986 році у Києві як дипломна робота молодим режисером і сценаристом Сергієм Лисенко, студентом Інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого, згодом відомим українським кінорежисером і телеведучим, який запросив гурт «Кіно» до Києва і вперше в Радянському Союзі присвятив і зафільмував знаковий петербурзький рок-гурт та його фронтмена Віктора Цоя.[1][2][3][4] Фільм дав старт акторській кар'єрі Цоя[5] — в кінодебютній короткометражці, в головній ролі, в своєму першому фільмі, Віктор з'являється як співак або гітарист.[4][6][7] Також музика цього гурту вперше зазвучала у кінофільмі.[3][8] Фільм вплинув на подальшу кінокар'єру Віктора,[2][9][10] — саме після цієї кінострічки Цоя запросили знятися в культових кінокартинах «Асса» Сєрґєя Соловйова та «Игла» Рашида Нуґманова.[2][10][11][12][13][14][15] Після фільму «Кінець канікул» Віктор Цой з'явиться у документальних, позбавлених єдиного сюжету, нарізках «Йя-хха» та «Рок», у любовній кримінальній драмі «Асса» та у французькій еротичній карикатурній комедії «Секс і перебудова».[6] Фільм «Кінець канікул» визнаний однією з відправних точок кар'єри відомого музиканта Віктора Цоя.[16]

Кінець канікул
Жанрмузичний
РежисерЛисенко Сергій Анатолійович
СценаристЛисенко Сергій Анатолійович
У головних
ролях		Віктор Цой
ОператорОлег Смирнов
КомпозиторВіктор Цой
КінокомпаніяКиївський Державний інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого
Тривалість23 хв.
Моваросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Рік1986
IMDbID 2290966

Справжня слава до фільму прийшла після смерті Віктора Цоя[1] і «Кінець канікул» став культовим фільмом серед кіноманів.[5] Плакуча верба на пляжі берега озера,[8][13][17] біля якої знімали початкові сцени, отримала назву «дерево Віктора Цоя»,[18] стала неофіційним місцем паломництва шанувальників творчості Цоя.[8][5] 7 лютого 2020 року депутати Київської міської ради надали «дереву Цоя» розташованому в Березняках — понад 60-річній, 18-метровій вербі з трьома стовбурами, кожен з яких діаметром понад півметра, охоронний статус ботанічної пам'ятки, заборонивши будь-яку забудову, вирубку та санітарну обрізку.[14][18]

Сюжет

ред.

В титрах з'являється інформація, що це Київський державний інститут театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого, кафедра кінотелережисури Майстерня професора Т. Левчука та доцентів В.Горпенко і А.Народицького, кафедра операторської майстерності Майстерня С.В. Шахбазяна і Н.П Слуцького.

Розпочинаються перші кадри фільму. Перші кадри показують вербу на березі озера і трьох чоловіків, які здалеку йдуть до камери. Один з них — Віктор Цой, а двоє інших — члени гурту «Кино». Наблизившись до відеокамери, чоловіки зупиняються. Увесь час саундтреком є мелодія пісні «Кіно».

Знову з'являються титри. Повідомляється наступна інформація: «гурт „Кино“: Віктор Цой, Юрій Каспарян, Георгій Гур'янов, Ігор Тихомиров в фільмі „Кінець канікул“». Далі перераховані інші актори, актриси, і всіх хто працювали над фільмом.

Перші кадри повторюються, показуючи вербу біля озера і трьох чоловіків, що йдуть до камери вдалині. Наближаючись до камери, чоловіки зупиняються. Потім камера показує нічний краєвид міста, і з нічного краєвиду зверху камера панорамує вниз до входу в будинок, де показано трьох інших людей — двох чоловіків і жінку. Хлопець і дівчина сидять біля під'їзду будинку. Він незграбно грає на гітарі, а вона шепочеться і сміється разом з ним. Віктор Цой сидить поруч з ними на ящику, слухає гру хлопця на гітарі і зосереджено про щось думає. Врешті-решт Віктору стає нудно, він встає і кидає ящик, на якому сидів, на асфальт. Починається кліп на пісню «Далі діяти будемо ми». Після завершення кліпу герой Цоя стоїть у тій самій позі, що й до початку кліпу, а хлопець і дівчина починають сміятися над його поведінкою. Герой Віктора Цоя йде від них.

 
Фотографія зі зйомок сцени, де гурт виконує пісню «Закрий за мною двері, я йду»

Йдучи вулицею, він підходить до вітрини магазину, за якою гурт «Кіно» грає мелодію пісні «Закрий за мною двері, я йду», і Віктор починає співати цю пісню. Ближче до кінця кліпу в кадрі з'являється дівчина, яка танцює під виступ гурту поряд з Віктором. Після завершення кліпу виявляється, що герой Віктора Цоя сидить на тротуарі біля будівлі, опустивши голову на складені на колінах руки. Цього разу хлопець і дівчина його втішають.

У наступній сцені герой Цоя зі своєю дівчиною гуляють з дитячим візочком у парку і ведуть приємну розмову, показані моменти атракціонів і катання на водних лижах. Раптом Віктор помічає, як на піщаному пляжі біля озера зза верби знову з'являються троє чоловіків з попередньої сцени стосовної вітрини магазину. За кадром розпочинається пісня «Раніше у твоїх очах відбивалися багаття». Віктор і дівчина далі розмовляють і продовжують прогулянку з дитячим візочком поряд з житловими багатоповерхівками. Дія переміщується на кухню квартири, де герой Цоя в халаті намагається приготувати чай. Це епізод дружніх посиденьок Цоя з актрисою, яка грала його дружину, і актором, який грав його друга.[19] Хлопець, дівчина і Віктор сидять за обіднім столом і втрьох п'ють чай. Герой фільму знову замислений, мовчазний і зосереджений на чомусь внутрішньому, в той час як хлопець з дівчиною ведуть веселу розмову. За кадром все ще звучить пісня «Раніше у твоїх очах відбивалися багаття». В кадрі знову показується пляж біля озера і верба, але цього разу пляж абсолютно порожній. Зображення переміщується на стійку кафе з пляшками напоїв, та посудом. Герої йдуть пити «Пепсі-колу» в кафе (суто київська історія на території УРСР).[5] Чоловік замовляє три "Пепсі" з льодом. За столиком хлопець кладе гітару поруч себе і розмовляє з дівчиною, в той час як Віктор знову замислений, мовчазний і глибоко занурений у себе. Хлопець з дівчиною захоплено розмовляють одне з одним, в той час як герою Цоя бачиться, що він лежить на операційному столі, де лікарі колупаються в його нутрощах — і тоді Віктор Цой знімає майку, кладе її на стіл, скуйовджує волосся, бере гітару і, оглядаючись назад (в той час також показані моменти атракціонів і катання на водних лижах), прямує до виходу з кафе. В кадрі показано, як троє чоловіків наближаються до камери і йдуть по високій траві через луг повз дерева. Віктор словами «на вулиці сніг» ропочинає виконувати пісню — в кадрі йде кліп «Спробуй заспівати разом зі мною». В кліпі зображується виступ гурту на вишках, місцинах недобудованих тунелів, піщаному пляжі з водою перед житловим будинком і зруйнованими елементами каналу. Кліп завершується, герой Віктора оглядаючись назад, продовжує йти до виходу з кафе і виходить за двері — на сонячне світло з гітарою.[5] Лікарі в операційній знімають маски і показують, що вони є іншими трьома учасниками музичного гурту. В кадрі показуться піщані пляжі озера і трьох чоловіків на них, з житловими будинками на задньому плані. Фільм закінчується, і на екрані з'являються титри під саундтрек гурту «Кіно», знімальна команда виражає подяку Ленінградському рок-клубу за надану допомогу.

У ролях

ред.

Знімальна група

ред.
  • Автор сценарію і режисер — Сергій Лисенко (дипломна робота)
  • Оператор — Олег Смирнов (дипломна робота)
  • Композитор — Віктор Цой
  • Директор — Микола Таран

Історія

ред.

Групу часто запитував про створення фільму, і навіть навідував з цією метою режисер-початківець з Києва.[20] Взимку 1985 року[19] Сергій Лисенко та Роман Альтов їздили в Ленінград до Віктора Цоя щоб налагодити контакт.[21][22] Через пів року гурт у повному складі вже знімався у фільмі Сергія.[23]

Приїхавши до Києва музиканти поселилися в готелі «Славутич» на Русанівці. 21 червня 1986 року у Києві Віктор святкував своє 24-річчя.[24][23]

Фільм «Кінець канікул» з гуртом «Кіно» знімався біля озера Тельбін у Дніпровському районі Києва у липні 1986 року, через кілька тижнів після Чорнобильської катастрофи.[8][11][12][15] Студентська операторська робота виконувалася Олегом Смирновим. Хоча робота була студентським проектом, вона була знята на професійне обладнання.[23]

Кіноавангардна короткометражка «Кінець канікул» більше схожа на сучасний музичний кліп, що виходить далеко за рамки тогочасного комуністичного кінематографа[1] — фільм став першим музичним кліпом Української РСР часів перебудови.[5] Фільм фактично являє собою об'єднані єдиним сюжетом чотири відеокліпи на пісні гурту «Кіно».[2][12][11][13][15][14] У своїй короткометражці 21 річний Сергій Лисенко, який знімав тоді ще маловідомий гурт «Кіно», розповідає історію юнака, який мріє писати музику і після довгих вагань таки вирушає на зустріч за здійсненням своєї мрії.[1] У фільмі Цой грав переважно самого себе — людину, яка хоче грати музику і бути почутою.[23]> Навіть назва «Кінець канікул» в тому, що час відпочити, розважитися, провести час із сім’єю чи родичами завершується, і досить довга перерва в обов'язкових заходах підійшла до кінця. Тоді про Віктора мало хто знав, але вже за два роки гурт збирав стадіони.[23]

  • «Дерево Цоя» на озері Тельбін, Київ
  •  
  •  
  •  
    На «Дереві Цоя», яке не так давно отримало статус ботанічної пам'ятки природи, встановили охоронний знак.[25]
  •  
    Для мешканців Березняків та гостей району «дерево Цоя», що росте на березі озера Тельбін у Дніпровському районі, є не просто зеленим насадженням, а пам'яткою та історичним надбанням.[17] Охоронний статус передбачає заборону на будь-яку забудову, вирубки і навіть санітарну обрізку.[17] Протягом кількох років після загибелі Цоя шанувальники приносили до дерева квіти.[23]

У короткометражці показано київське озеро Тельбін на Русанівці, атракціони в парку розваг «Гідропарк» та недобудовані сталінські тунелі під Дніпром, а кадри кухні знімалися на Виставці досягнень народного господарства в павільйоні, який зображував ідеальну кухню радянської людини,[19] інші частини — в магазині музичних інструментів «Будинок музики» на Либідській вулиці та в павільйонах «Укртелефільму» на Лівобережці,[5] на даху технікуму зв`язку на фоні ботанічного саду ім. академіка О.В. Фоміна.[24] Зйомки тривали два тижні.[23] (за іншою інформацією, — біля трьох тижнів;[19] півтора місяця.[26]) Після зйомок кліпів музиканти «Кіно» повернулися додому літаком, а Віктор залишився, щоб дозняти деякі епізоди.[22][21][5] На балконі готелю «Славутич» Віктор напише пісню «Спокійна ніч», і потім теж повернеться в Ленінград, влаштується кочегаром в котельню «Камчатка», а восени приступить до зйомок у фільмі «Асса».[5] Також в Києві Віктором Цоєм була написана пісня «Раніше у твоїх очах відбивалися багаття».[19]

Цей перший перебудовний фільм змонтований з кліпів в Радянській Україні, був знятий за державний кошт — виробництво обійшлося бюджету республіки у 20 тисяч радянських карбованців, що еквівалентно ціні двох автомобілів[5] (за іншими даними, 25 тисяч радянських рублів, що було еквівалентно ціні двох автомобілів "Волга" і ще одного автомобіля "Жигулі" на додачу).[19]

Майстерню, де навчався Лисенко, очолював класик українського радянського кіно Тимофій Левчук, автор «Думи про Ковпака» і беззмінний керівник — перший секретар Спілки кінематографістів УРСР.[5][22]

Фільм був забракований екзаменаційною комісією ще до запису, бо довговолосий кореєць у чорному зі своїми бунтарськими піснями мало чим був схожий на тодішню правильну молодь.[23] За іншою інформацією, коли фільм був закінчений, і коли його побачило керівництво інституту, стало відомо, що фільм не може бути прийнятий як диплом для Сергія Лисенка, і не може бути показаний як дипломна робота.[27] І у Сергія було кілька варіантів: перемонтувати фільм так, щоб наприкінці зняти комсомольські збори, де всім діям Віктора Цоя і групи «Кіно» була б дана належна оцінка, а Цой пообіцяв би виправитися і більше ніколи не грати таку музику, і навіть наприкінці у Сергія виникла ідея зняти певний апофеоз, коли група «Кіно» виконує пісню «Малинівка»,[прим. 1] що було б ще більш патріотично.[27] Інший варіант, який був у Сергія, — надати всьому фільму певного політичного забарвлення — оскільки тема «Зоряних війн» тоді була популярною, і у Сергія була певна завуальована пропозиція спрямувати всі ці пісні на «Зоряні війни», а основна лінія фільму була б така, що «рок-н-рол, як ви знаєте, є породженням американського імперіалізму, тому ми повинні були відповісти вашою мовою, тобто імперіалістичним рок-н-ролом».[27] Фільм загрожував тодішньому студенту виключенням.[1] Ректор назвав музикантів “фашистами” і плівку збиралися знищити.[21][22] Фільм було наказано змити з плівки, але ті, хто це робив, пошкодували, змили іншу плівку, а фільм передали Сергію, оскільки після процесу змивання вже не було можливості перевірити.[21][22] Згодом, у 1987 році,[19] Роман Альтер і Сергій Лисенко поїхали з цим фільмом до Москви, де при Спілці кінематографістів була організована так звана Конфліктна комісія, яка розглядала саме такі випадки — коли фільм кладуть на полицю або забороняють,[19] показали його, і там фільм був дуже добре сприйнятий,[22] всі заборони були зняті, фільм був повністю реабілітований,[19] і багато людей відкрили для себе Цоя вперше.[21][22] На річницю загибелі Віктора Цоя Сергій Лисенко презентував фільм «Кінець канікул» в Ленінграді.[28]

Київський режисер Сергій Лисенко показував цей фільм по різних кінотеатрах, бібліотеках і навіть заводах по всьому пострадянському просторі.[1] На перегляди стрічки збиралися сотні людей.[1][27] Невідомо, чи бачив цей фільм Віктор Цой, хоча Наталія Разлогова говорила, що це найкращий фільм за участю Цоя.[19]

У 2019 році перший показ цього фільму відбувся в Чехії на Міжнародному кінофестивалі в Їглаві де в рамках програми «Конференція фасцинацій» (Conference Fascinations) відбулася безпрецедентна ретроспектива українського радянського експериментального кіно 1960—1980-х.[1]

Примітки

ред.
  1. ↑ посилання на білоруський вокально-інструментальний ансамбль «Верасы», який виконував пісню Едуарда Ханка на вірші Анатолія Поперечного "Малиновка".
    див. в Youtube: https://youtu.be/Dc1sTzsNIVE?si=rTBnJWQtstydM5R6

Джерела

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и Ретроспективи українських фільмів на кінофестивалі в Їглаві | 28 жовтня 2019 | czechia.mfa.gov.ua
  2. ↑ а б в г “Міражі свободи" на “Молодості-49” | 17 серпня 2020 | Довженко-центр
  3. ↑ а б Кінопростір" — щотижневий огляд подій українського кіно на Радіо Промінь | 02 серпня 2015 | schedule.nrcu.gov.ua
  4. ↑ а б Андрій Кокотюха. Чому ми сумуємо за телебаченням 1990-х: "Табу", "Територія А", "СВ-шоу" | 16 листопада 2017 | espreso.tv
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м 1986: Віктор Цой стає кінозіркою в Києві. ВІДЕО | 21 червня 2012 | istpravda.com.ua
  6. ↑ а б Тетяна Друженко. Розбиті зміни | 18 серпня 2017 | zn.ua
  7. ↑ Новорічне і різдвяне привітання Януковича записали в Лаврі | 29 грудня 2012 | tsn.ua
  8. ↑ а б в г У центрі Києва відкрили Стіну пам’яті Цоя (фото) | 15 серпня 2013 | unian.ua
  9. ↑ Анна Крисальна. Вільне «Літо» невільного Серебреннікова | Мистецький журнал «Кіно-Театр», номер 2019:#1
  10. ↑ а б Вечір пам'яті Віктора Цоя | Газета "20 хвилин" zt.20minut.ua № 19 (783), 12.08.2020. (Стор.:19) PDF
  11. ↑ а б в Київрада надала особливий статус дереву, біля якого знімався Віктор Цой | 07 лютого 2020 | unian.ua
  12. ↑ а б в (рос.) Дерево, возле которого снимался музыкант Виктор Цой, получило в столице охранный статус | 07.02.2020 | tsn.ua
  13. ↑ а б в Борис Ткачук. «Верба Цоя» у Києві — ботанічна пам’ятка: їй надали відповідний статус | 08 лютого 2020 | hromadske.ua
  14. ↑ а б в Депутати надали статус ботанічної пам’ятки «Дереву Цоя» | 07 лютого 2020 | Офіційний портал Києва. Київська міська рада. Київська міська державна адміністрація
  15. ↑ а б в Депутати надали статус ботанічної пам’ятки «Дереву Цоя» | 07 лютого 2020 | Подільська районна в місті Києві державна адміністрація. Офіційний веб-портал КМДА
  16. ↑ Чистий берег — комфортне життя біля води (оргкомітет громадської акції День Озера Тельбін) | 01 червня 2012 | unian.ua
  17. ↑ а б в Валентин Ковальський. Верба Віктора Цоя отримає у Києві охоронний статус | 21 листопада 2019 | «Вечірній Київ»
  18. ↑ а б «Дерево Віктора Цоя» Туристичний хаб Kyiv Digital | Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада
  19. ↑ а б в г д е ж и к л (рос.) Юлия Кацун. Режиссер фильма "Конец каникул": Цой магически действовал на людей, и они отдавали ему по несколько сигарет сразу | 14 августа 2020 | kp.ua
  20. ↑ Марианна Цой. Алексей Рыбин. Виктор Цой. Литературно-художественный сборник. — Санкт-Петербург, 1997. 242 с. ISBN 5-289-01938-3
  21. ↑ а б в г д Роман Альтер, організатор концертів “Кіно”: Цой довго пригадував, що я привіз його до Києва під час Чорнобиля | 6 вересня 2020
  22. ↑ а б в г д е ж Юрій Сомов. Цой довго пригадував, що я привіз його до Києва під час Чорнобиля — організатор концертів "Кіно": Киянин Роман Альтер розповів, як познайомився з Віктором Цоєм і привіз його до Києва для зйомок у фільмі "Кінець канікул" | 6 вересня 2020 | apostrophe.ua
  23. ↑ а б в г д е ж и (Відеосюжет) Виктор Цой в фильме «Конец каникул»: воспоминания режиссера | 13 серпня 2020 | Утро с «Интером» (Телеканал «Інтер»)
  24. ↑ а б Вероніка Ковбаснюк. У мережі з'явились раритетні фото Цоя у Києві після чорнобильської трагедії | 23 червня 2020 | obozrevatel.com
  25. ↑ Вікторія Гребінь. Верба Цоя у Києві отримала охоронний знак | 10 вересня 2020 | «Вечірній Київ»
  26. ↑ Александр Долгов. Георгий Каспарян О Викторе Цое, 25.08.2013. Интервью журналу FUZZ № 9 (144) сентябрь 2005. (с.: 25-29)
  27. ↑ а б в г Сергій Лисенко. Відеофрагмент інтерв'ю про фільм «Кінець канікул» зі щоденної телепередачі «Решето» режисера і ведучого Володимира Бакуна на телеканалі «ТЕТ». Інтерв'ю бере Олексій Ковжун. Третій участник — Роман Альтер.
  28. ↑ Марія Кабацій. Сім годин конкуренції Netflix. Суспільне презентувало документальний серіал Колапс | 29 серпня 2021 | nv.ua

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Кінець_канікул&oldid=44531670