Кірсанов Олександр Васильович

Кірсанов Олександр Васильович (нар. 2 листопада 1902(19021102), Москва — 19 травня 1992, Київ) — український хімік; член АН УРСР, працював у галузі органічної хімії, відкрив фосфазореакцію (реакція Кірсанова) (1950) та реакцію прямого амідування карбонових кислот (1949). У 1954 р. уперше синтезував оксойодид фосфору та інші йодиди, а також ізоціанат фосфору.

Кірсанов Олександр Васильович
Народився	2 листопада 1902(1902-11-02)  Москва, Російська імперія
Помер	19 травня 1992(1992-05-19) (89 років)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Українська Радянська Соціалістична Республіка  Україна  Російська імперія
Діяльність	хімік
Галузь	органічна хімія
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Членство	НАНУ
Нагороди	Золота медаль імені Д. І. Менделєєва

Біографія

Олександр Васильович Кірсанов народився 2 листопада 1902 р. в Москві в сім'ї інженера-транспортника. Його батько, Василь Ернестович Кірсанов, працював деякий час військовим інженером, а потім перейшов на цивільну роботу на Білорусько-Балтійську залізницю заступником начальника. Мати, Емілія Іванівна, виховувала сімох дітей. Олександр був сьомою дитиною. В 11 років він вступає до 1 класу Першого Московського кадетьського корпусу. В 14 років Кірсанов виявляє інтерес до хімії, батьки купили йому найновіші на той час книги по хімії. Деякі з них він зберігав до кінця свого життя.

В 18 років Олександр Васильович не зміг одразу вступити до Московського Вищого технічного училища, оскільки мав непролетарське походження. Проте, через 2 роки, попрацювавши перед цим викладачем курсів підготовки командного складу армій, він таки поступив в МВТУ. Досить скоро його знову відрахували по причині непролетарського походження. Знову поновився. Після смерті батька в 1923 Кірсанов крім навчання починає працювати лаборантом кафедри органічної хімії.

В 1924 закінчує навчання й залишається аспірантом на кафедрі, яку на той ча очолював О. Є. Чичибабін. В 1924 та 1925 Кірсанов публікує свої перші 2 статті на теми амідування піридину та синтезу оксипіридинкарбонових кислот.

Протягом 1920-х років Кірсанов опублікував ряд праць з хімії піридинових основ, розшифрував будову складної природної сполуки — бергеніну, а також впровадив у промислове виробництво алкалоїди кокаїн та гідрастинін, спроектував й виготовив апаратуру для їх синтезу.

В 1930 він був змушений залишити МВТУ, через його розформування. З 1930 по 1932р працює старшим редактором хімічногосектору «Держнауктехновидаву» (тепер видавництво «Химия»). Під його редакцією виходять друком «Синтезы органических препаратов». В 1932р вченого висилають до Свердловська за спробу зв'язатися з академіком Чичибабиним, що виїхав до Франції 1930 р. На новому місці він спочатку керує хімічною лабораторією й консультує в Інституті механічної обробки руд, викладає в Державному університеті. Згодом завідува лабораторією технології хімічних продуктів і коксування в Східному науково-дослідницькому вуглехімічному інституті. В 1939р вченому присуджено ступінь доктора хімічних наук без захисту дисертації, а в 1941р — професора.

В 1940 Кірсанова обирають завідувачем кафедри органічної хімії Свердловського Медичного Інституту. Під час Великої Відчизняної Війни він працює над створенням ефективних лікарських засобів «карбосульфамідів». В березні 1942 провів аналіз рідини манометрів й термометрів деяких німецьких літаків.

У 1944 переїжджає до Дніпропетровська завідувати кафедрою органічної хімії. Розпочинає роботи по фосфорорганічній хімії.

У травні — серпні 1945 Кірсанов перебуває в Німеччині за наказом наркома чорної металургії СРСР.

В 1949р він відкрив першу іменну реакцію — синтез амідів, діалкіламідів й феніламідів карбонових кислот прямим амідуванням сульфамідом.

RCOOH + SO₂(NH₂)₂ + Py → RCONH₂ + PyH+(SO₂NH₂^-)

З 1952 займався вивченням фосфазореакцій: XNH₂+ Z₂PY₃ → 2HZ + XN=PY₃

(X=ArSO₂, ArCO, Ar, Alk, R₂PO)

В 1953 Кірсанов відкрив реакцію окисного імінування похідних тривалентного фосфору N-дихлоровмісними реагентами.

RNCl₂ + PX₃ → Cl₂ + R-N=PX₃

В 1956 переїхав до Києва. За короткий час він разом зі співробітниками виконав дослідження з хімії фосфазосполук ізоціанатів кислот фосфору, продуктів фосфорилювання ненасичених вуглеводнів і нітрилів, йодидів фосфору, сіркоорганічних сполук з зв'язком S=N.

В 1961 стає академіком АН УРСР. З 1961 Кірсанов став директором ІОХ АН УРСР. (В 1983 році передав віжки правління Марковському).

Його наукова діяльність — повчальний приклад поєднання фундаментальних досліджень з інтересами практики. Багато сполук з практично корисними властивостями (антибластичними, пестицидними та ін.) було знайдено серед похідних фосфазосполук, ізоціанатів кислот фосфору, імінопохідних сірки.

Основні напрями наукової діяльності

• Хімія піридину.
• Аміди сульфокислот
• Фосфазосполуки
• Використання йодидів фосфору в органічному синтезі
• Хімія амінокислот сірки

Головні дати життя

• 1902 народивсся 2 листопада в Москві
• 1912—1919 навчання в першому Московському кадетському корпусі
• 1921—1924 Студентхімічного факультету Московського вищого технічного училища (МВТУ)
• 1924—1930 Робота в МВТУ аспірант, ассистент, старший ассистент
• 1930 премія Держкомітету з хімізації СРСР за роботи з хімії піридинових основ
• 1930—1932 науковий редактор хімічногосектора «Держнауктехновидаву» («Химия»)
• 1932 висланий в Свердловськ
• 1932—1944 робота в наукових і навчальних установах Свердловська
• 1941 присвоєно звання професора
• 1944—1956 завкафедри органічної хімії Дніпропетровського металургійного інституту
• 1945 нагороджегний медаллю «За доблесный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.».
• 1945 перебування в Німеччині
• 1946 повна реабілітація (від підозр у зв'язках з «буржуазними силами», Чичибабиним)
• 1948 декан хімічного факультету Дніпропетровського металургійного інституту
• 1951 присуджена премія АН СРСР ім Д. І. Менделєєва за цикл робіт, присвячених дослідженню перетворень сульфамінової кислоти та синтезами на основі сульфаміду
• 1951 обраний членкором АН УРСР. Призначений завідувачем лаборатарії ІОХ
• 1956 остаточний переїзд у Київ
• 1959 призначений замдиректора ІОХ АН УРСР
• 1960 призначений в.о. директора ІОХ АН УРСР
• 1961 обраний дійсним членом (академіком) АН УРСР
• 1961—1983 директор ІОХ АН УРСР
• 1968 створено дослідне виробництво ІОХ АН УРСР
• 1968 нагороджений Золотою медаллю ВДНГ СРСР
• 1971 нагороджений орденом Леніна
• 1972—1982 нагороджений великою кількістю різноманітних нагород, пам'ятних медалей
• 1983—1992 радник при дирекції ІОХ АН УРСР
• 1992 помер 19 травня в Києві

Джерела та література

• П. Д. Овчаренко. Кірсанов Олександр Васильович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 333-334. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• О. М. Пінчук. Кірсанов Олександр Васильович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Олександр Васильович Кірсанов/НАН України. — Х.: Золоті сторінки: Наукова думка, 2002. — 144с.
• Фосфазосоединения/ Г. И. Деркач, И. Н. Жмурова, А. В. Кирсанов, В. И. Шевченко, А. С. Шевченко. — Киев: Наук. Думка, 1965. — 284 с.