Лаврентьєв Ігор Миколайович
Лаврентьєв Ігор Миколайович (народився 2 грудня 1930 року) — український архітектор і міський планувальник, головний архітектор ТОВ «Інститут Харківпроект» з 2002 року. Є одним з авторів генерального плану Харкова 1986 року та лауреатом мистецької премії 2002 року за вагомий внесок у видання книги «Харків вчора, сьогодні, завтра».
| Лаврентьєв Ігор Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 2 грудня 1930 (94 роки) |
| Країна |  СРСР →  Україна |
| Навчання | Харківський інженерно-будівельний інститут |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Харків |
| Найважливіші споруди | Універмаг «Московський» (Харків) |
| Містобудівні проєкти | Генеральний план Харкова 1986 року, Мікрорайони № 311, 351, 421, 531, 533, 759, 761 (Харків) |
| Членство | Національна спілка архітекторів України |
| Нагороди |  |
Життя і кар'єра
ред.У 1955 році Ігор Лаврентьєв закінчив з відзнакою архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Архітектура».
З 1955 року працював архітектором Харківської філії «Діпроміста» (з 1964 року — інститут «Харківпроект»), старшим архітектором, начальником групи, головним архітектором проектів, керівником майстерні. У 1972 році стає начальником технічного відділу та головним спеціалістом інституту «Харківпроект». З 2002 року є головним архітектором ТОВ «Інститут Харківпроект»[1].
Ігор Лаврентьєв був учасником авторських колективів книг: «Харків. Архітектура, пам'ятки, новобудови», «Харків вчора, сьогодні, завтра», фотоальбому «Харків архітектурний». Є членом Спілки архітекторів України з 1966 року.[2]
Вибрані проекти
ред.- Генеральний план Харкова (1986)[1]
- Концепція розвитку Харкова до 2005 року
- Проект детального планування Кременчука
- Мікрорайон № 311 (Соснова гірка), Харків (арх. І. М. Лаврентьєв, Т. А. Морєва, В. О. Можейко, 1976—1981)[3]
- Мікрорайон № 351 (вул. Клочовская), Харків
- Мікрорайон № 421 (вул. Клочовская), Харків
- Мікрорайон № 531 (Салтівка), Харків
- Мікрорайон № 533 (Салтівка), Харків (арх. Т. А. Морєва, І. М. Лаврентьєв, Ж. С. Каторгіна, В. І. Лещенко, початок будівництва у 1972 році)[4]
- Мікрорайон № 759 (вул. Грицевця), Харків
- Мікрорайон № 761 (вул. Грицевця), Харків
- Колгоспний ринок (нині Кінний ринок) на пл. Повстання, Харків (1967)[5]
- Будинок Культури, Шевченкове
- Центр обслуговування ЄС ЕОМ по вул. Котлова, Харків
- Універмаг «Московський» в 533 мікрорайоні, Харків (арх. І. М. Лаврентьєв, Ж. С. Каторгіна, 1972—1975)[4]
- Дзержинський райвиконком на вул. Космічній, Харків
- Висотна будівля проектно-технологічного інституту «Укроргтехбуд» на вул. Отакара Яроша, Харків (арх. Н. С. Фурманова, І. М. Лаврентьєв, Л. М. Сілаєва, 1975—1979)[3]
- Міжгалузевий територіальний Центр науково-технічної інформації і пропаганди на пр. Гагаріна, 4, Харків (арх. І. М. Лаврентьєв, Л. М. Сілаєва, 1976)[6]
- Майдан за Балашовським мостом біля станції метро «Завод ім. Малишева», Харків (1972)[5]
- Великопанельні 16-поверхові будинки по вул. 2-ї П'ятирічки, Харків (арх. Т. А. Морєва, І. М. Лаврентьєв, В. О. Можейко, 1974—1976)[5]
Нагороди
ред.Ігор Лаврентьєв став лауреатом мистецької премії 2002 року за вагомий внесок у видання книги «Харків вчора, сьогодні, завтра». Нагороджений медаллю «За доблесну працю».
Бібліографія
ред.- Харьков вчера, сегодня, завтра. / Ю. М. Шкодовский, И. Н. Лаврентьев, А. Ю. Лейбфрейд, Ю. О. Полякова; Худож.-оформитель А. С. Юхтман. — Х.: Фолио, 2002.
Посилання
ред.- Архитекторы Харькова (Kharkov Architects). С. Чечельницкий. Харьков, 2008. ISBN 978-966-96531-4-7
- Ігор Миколайович Лаврентьєв – архітектор, краєзнавець : (до 85-річчя від дня народження) : біобібліографічний покажчик [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б ИГОРЬ ЛАВРЕНТЬЕВ. http://kharkivproject.com/ (російська) . Архів оригіналу за 7 серпня 2016.
- ↑ ЛАВРЕНТ`ЄВ ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ. http://www.nsau.org/ (українська) . Архів оригіналу за 11 вересня 2016.
- ↑ а б Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Зона площади Дзержинского и проспекта Ленина. Жилмассивы Павлово поле и Алексеевский. http://www.alyoshin.ru/ (російська) . Архів оригіналу за 12 вересня 2016.
- ↑ а б Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Салтовскии жилой массив. http://www.alyoshin.ru/ (російська) . Архів оригіналу за 9 січня 2017.
- ↑ а б в Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Зона Московского проспекта и Плехановской улицы. http://www.alyoshin.ru/ (російська) . Архів оригіналу за 5 березня 2016.
- ↑ Лейбфрейд, Реусов, Тиц (1985). Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Зона проспекта Гагарина и улицы Октябрьской Революции. http://www.alyoshin.ru/ (російська) . Архів оригіналу за 17 вересня 2016.
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |