Ланько Ігор Сидорович
український архітектор
Ланько́ Ігор Си́дорович (26 жовтня 1925, Іванівка — 10 лютого 2003, Київ) — український радянський архітектор, кандидат архітектури з 1964 року; почесний член Української академії архітектури.
Ланько Ігор Сидорович | |
---|---|
Народження | 26 жовтня 1925 |
Смерть | 10 лютого 2003 (77 років) |
Країна (підданство) | СРСР Україна |
Навчання | Київський інженерно-будівельний інститут (1950) |
Діяльність | архітектор |
Праця в містах | Київ |
Найважливіші споруди | Пам'ятник Григорію Петровському, Монумент «Перемога» і Пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії |
Науковий ступінь | кандидат архітектури (1964) |
Заклад | Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву |
Біографія
ред.Народився 26 жовтня 1925 року в селі Іванівці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.
Працював архітектором у Києві, зокрема, у Зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування. Член КПРС з 1969 року.
Архітектурна діяльність
ред.Обґрунтував та створив перші у вітчизняній практиці системи архітектурних виробів з алюмінію та протягом 1970—1985 років впровадив їх у виробництво на нових спеціалізованих заводах. Автор проєктів:
- павільйонів «Зерно» та «Юннати» на Виставці досягнень народного господарства УРСР (1956—1957);
- готелю «Турист» у Львові (1968);
- пансіонат у Трускавці (1980);
- пам'ятники
- Миколі Островському у Шепетівці (1966, скульптор Валентин Зноба);
- Володимиру Леніну в Луцьку (1968, скульптор Олексій Олійник);
- монумент Перемоги у Кривому Розі (1969, скульптори Микола Красотін, Борис Климушко, Євген Горбань);
- героям, що загинули під час німецько-радянської війни у селі Медвині (1970, скульптор Олексій Олійник);
- Григорію Петровському у Києві (1971, скульптор Олексій Олійник);
- засновникові першої польської робітничої партії «Пролетаріат» Людвіку Варинському у селі Мартинівці (1971, скульптор Олександр Скобліков);
- морякам Дніпровської флотилії у Києві (1980);
- меморіал жертвам фашизму у Золотоноші (1988, разом з Олександром Ренькасом і Олексієм Заваровим; скульптор Борис Микитенко)[1].
пам'ятник М. Островському
|
пам'ятник у Медвині
|
пам'ятник Г. Петровському
|
пам'ятник Л. Варинському
|
пам'ятник морякам Дніпровської
військової флотилії |
меморіал у Золотоноші
|
Автор наукових праць з питань архітектури.
Примітки
ред.Література
ред.- Ланько Ігор Сидорович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- В. П. Куц. Ланько Ігор Сидорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.