Лапшин Микола Васильович

Мико́ла Васи́льович Лапши́н (рос. Николай Васильевич Лапшин; 20 лютого 1923 — ?) — радянський воєначальник, генерал-майор (1968).

Микола Васильович Лапшин
рос. Николай Васильевич Лапшин
Народження20 лютого 1923(1923-02-20)
Сергієво, В'язниківський повіт, Владимирська губернія, РСФРР
Смертьневідомо
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силРВСП
Рід військ артилерія
Роки служби1941 - 1982
Звання Генерал-майор
Командування80-й навчальний центр
46-та ракетна дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Життєпис

ред.

Народився у селі Сергієво, нині В'язниківського району Владимирської області Росії.

У 1941 році закінчив середню школу й направлений на навчання до 1-го Ленінградського артилерійського училища, яке закінчив у 1942 році.

Учасник німецько-радянської війни з липня 1942 року: командир взводу розвідки штабної батареї 326-го артилерійського полку, командир 1-ї батареї 226-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону, заступник командира того ж дивізіону 148-ї стрілецької дивізії. Воював на Західному, Брянському, Центральному, 1-му та 4-му Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1955 році закінчив Військову академію імені Ф. Е. Дзержинського. Командував дивізіоном, був заступником командира 43-ї гвардійської важкої мінометної бригади. З липня 1959 року — заступник командира 42-ї інженерної бригади РВГК.

З 20 березня 1964 по 5 вересня 1966 року — начальник 80-го навчального центру РВСП СРСР (м. Подільськ, Одеська область).

З 5 вересня 1966 по 25 грудня 1970 року — командир 46-ї ракетної дивізії (м. Первомайськ, Миколаївська область).

З грудня 1970 по липень 1982 року — член Військової ради, заступник командувача з бойової підготовки 43-ї ракетної армії (м. Вінниця).

Нагороди

ред.

Нагороджений орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, двома Вітчизняної війни 1-го (04.06.1945[1], 11.03.1985) та 2-го (23.08.1944[2]) ступенів, двома Червоної Зірки (15.05.1943[3], …) і медалями.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Нечитайло Г. И. «188-я стрелковая — 46-я ракетная Нижнеднепровская орденов Октябрьской Революции и Красного знамени дивизия. Бойвой путь». — Первомайськ, 2011. (рос.)